ЩАСЛИВИХ ТА РАДІСНИХ ВАМ ВСІМ РІЗДВЯНИХ СВЯТ!!!
Колядуймо Українці,
У чужому краю,
Нехай чують всі довкола:
Христос ся Рождає!
Хай за синіми морями
Всі тішаться нині
Хай зішле благословення
Господь Україні.
Де лишили ми Родини
Не з власної волі,
А розбіглися по світі
Шукать кращу долю.
В чужину помандрували,
Хоч душа боліла,
Щоб по- людськи жили діти
Й вся наша родина.
Хай вони в цей Святий Вечір
Дома нас згадають,
І з молитвою до Бога
Вечерять сідають.
Ми ж бо Браття Колядуймо
Дружно ,на всі груди.
Щоб наша щира коляда
Дзвеніла по всюди.
Щоб Господь доніс наш голос
До рідного краю:
Нині радість в цілім світі
Христос ся Рождає!!!
Українсько - Іспанська Асоціація КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР "ОБЕРІГ"
запрошує до перегляду в містах Іспанії документальної стрічки про ГОЛОДОМОР.
Акція відбудеться у другій половині листопада 2016 року.
ДЛЯ ТИХ, ХТО НЕБАЙДУЖИЙ ДО ОДНІЄЇ ІЗ НАЙБІЛЬШИХ ТРАГЕДІЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЗАПРОШУЄМО ПРИЄДНАТИСЯ ДО ПЕРЕГЛЯДУ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ФІЛЬМУ
«Пейзаж після мору», який досліджує феномен післягеноцидного суспільства на прикладі одного українського села.
У фільм залучено фрагменти зі щоденника американського історика і професора Джеймса Мейса і де беруть участь Наталя Дзюбенко-Мейс (вдова Джеймса Мейса і консультант кінострічки) та жителі села Велика Фосня Житомирської області (Яків Грищук, Микола Брицун,
ШАНОВНІ УКРАЇНЦІ МАДРИДУ ТА ОКОЛИЦЬ!
Вже не за горами НОВИЙ 2017 РІК!
Признайтесь чесно, коли востаннє ви зустрічали це чудове свято у душевному, заводному товаристві, з живими музиками, завзятими танцями, у чисто українській атмосфері, і все це за тридев'ять земель від рідної домівки? Догадуюємось!
Новорічна Ніч 2017 може стати для вас ОСОБЛИВИМ, НЕЗАБУТНІМ, СВЯТОМ,
ЩО ДАСТЬ ВАМ НАСНАГУ НА ВЕСЬ НАСТУПНИЙ РІК.
У гості до Мадриду, щоб привітати і розважити вас у цю магічну ніч, приїзжає гурт "ЛЬВІВСЬКІ МУЗИКИ", наші українські пісенні митці, які уже майже 20 років радують прихильників української музики своєю чудовою творчістю.
Ох і закружляємо ж у коломийці, притопнемо підборими, затя
Письмо к матери русского солдата.
Здравствуй! Я не знаю, как к тебе обратиться. Ты мне не сестра, у нас нет общей родни, не подруга. Мы никогда с тобой не виделись, но я знаю тебя, и то, что ты есть. Я увидела тебя в глазах твоего сына. Нет, нет, не пугайся, с ним все нормально.
Он сидел в большой военной машине, у нас много таких ездит теперь, серьезный, сосредоточенный, на обочине дороги, ведущей от России на Мариуполь. Правда весь в пыли, чуть замученный дорогой и солнцем, и поэтому грустный, сидел, опираясь на автомат, словно ища в нем поддержку.
В этой машине были все такие, мальчишки. Одинаковые, с оттопыренными ушами, в светло-зеленой форме, с пушком над верхней губой, с уставшими,