Предыдущая публикация
Я знала, що її не стане, знала, що нічим не зможу допомогти, готувалася … Нічого не вийшло … Я стільки їй не встигла сказати. Нічого страшнішого в житті вже не буде. Плачу щоночі … Не можу повірити, що ніколи її не буде … Ніколи …
За день до цієї страшної події, я сиділа біля її ліжка і бачила як йдуть останні сили …
Як не плакати? Не можу навчитися не плакати. І час не лікує. Рана в серці залишиться назавжди. А адже люди навколо ні про що не здогадуються. Бережіть матусь, поки вони живі. Вони занадто не вічні … Вони йдуть і забирають з собою частинку серця. Йдуть безповоротно. А нам ще жити з цим болем …
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 30
Царство небесне твоїй матері,