Росіяни а з ними й манкрути
ставлять "класс" під портретом "глави"..
. Це ж з якої духовної скрути
на убивцю молитесь ви?
На убивцю, і зовні потвору,
і з нелюдським днищем нутра!
Ви моліться...У цю саме пору
гине сотнями дітвора -
наші з вами слав`янські діти!
Наші красені, цвіт весни..
.І земля наша - теж для цвіту,
не для смерті, не для війни!
Щоб отак-ото - брат на брата?
Лиш потвора, космічний пил
не замітить людські утрати,
тисячі молодих могил!
Ви моліться...У тридцять дев`ятім
теж молились одному "цабе"...
Не забудьте, що в сорок п`ятім
проклинали його і себе..
. Що ж, молітесь кумирові свому -
( як не Богові, то сатані),
ще проклять материнських ні
Скажи, дідусь, що діється у нас? Ти – янгол, і тобі з небес видніше:
Тут знов настав страшний воєнний час, на Україні вже немає тиші.
На Сході – пекло, гинуть хлопчаки, вони, дідусь, ще зовсім молоденькі, а дехто – без ноги чи без руки. Сліз водоспади виплакали неньки. Ти про війну колись розповідав, а ми , дітьми, то слухали мов казку. І кожен з нас собі не уявляв, що можемо потрапити в цю пастку, що може повернутися війна, і змусити нащадків вже страждати. Скажи,дідусь, чия у тім вина? Ми завинили й час прийшов розплати? Ти там у Бога миру попроси
Для нас своїх дітей, своїх онуків, ти ближче там, а в наших голосів
Немає сили, загубились звуки.Ти там у Бога правди попитай,
Щоб все таємне ст
Неосязаємі причини наших бід, тому і не справляємося з ними. Неначе проклятий людський весь рід, а хто прокляв - залишився незримим. І ми від болю подумки і вслух молитви повторяєм, як закляття. І віримо: Всемилостивий Дух зніме із нас прадавнєє прокляття. Вода в морях солона та гірка - то сльози злиті у єдину чашу; зоря вечірня - наче кров людська - гарячим обручем стискає Землю нашу... Який великий первородний гріх, що ми тисячоліттями в спокуті?! Будуємо життя із бід своїх, куди не ступим - вічно на розпутті! О, хто б тебе, народе, пожалів, верхівці дав би совісті краплину! Вони жбурляють в натовп зерна слів - то проросло б добром хоча б єдине! Та й в розумові в них потреба - теж,
*** Не раз в житті збивалось серце з ритму,Наступний біль, здавалось, був кінцем!Та я нараз, бувало. сльози витруІ вмовлю серце пережити й це...А то уклали з ним таку угоду:Здригатись лиш від радості буття.Бо ріс синок - за муки нагорода,Мій захисник, продовження життя....Та править балом сатання прокляте!На їх столах вже кров замість вина...Щоб їх злодійські статки захищатиЦя братовбивча точиться війна.І знову в материнськім серці біль,Перепочило ледь від болю того.Та ж син в цю мить, можливо. йде у бій!І цілить в брата, брат - у нього...О Господи!.. Ні, не бракує слів.Вони - в молитвах страждущих людей,У безутішнім горі матерів,У стогоні вмираючих дітей...Здається, в цьому світі здравий ум