Подивися в ці очі, кате,
Подивися в них, сучий сину!
Ти прийшов це дитя "визволяти"
І від мами звільнив дитину.
Подивися в них, звіре хижий,
Ти ж залишив дитя без дому.
Воно навіть не має їжі
В напівмертвому місті пустому.
Подивися в ці очі, чуєш?!
Пригадай їх, як будеш здихати.
Ти своєї душі не врятуєш!
Ти за все будеш відповідати!
Ну, а поки - дивись в ці очі!
Стільки болю в цієї дитини...
Хай приходять до тебе щоночі,
Переслідують щохвилини.
Ти не матимеш спокою, вбивце!
І прощення тобі не буде!
Подивися - то ж ти зробив це,
У світах проклянуть тебе люди.
Тебе навіть свої зневажають,
Десь за рогом чи, може, в підвалі
Тебе тихо уб'ють й закопають,
Бо ти - докази знаєш й деталі.
І в обіймах
Росіяни, ваші діти сплять? Наші - НІ! Вони вам нічим не загрожували. Вони прийшли у цей світ, щоб бути щасливими. Це складно, коли за вікном лунає тривожна сирена! Та ви її не чуєте. Ви сліпі. Ви глухі. Ви - нелюди у людській подобі. Солодко виспавшись вночі, ви відкриваєте свої погані роти, щоб славити путіна і не вірите очевидним речам. Ви цураєтесь своїх синів, тіла яких лежать на нашій землі. Ваші душі мертві?
Ви нас не розумієте. І справа не у тому, що ви не розрізняєте «полуницю» і «паляницю». Ви переплутали людське і диявольське...