Круги под глазами, как знаки на тайном штрих-коде...
Так хочется лечь и четыре столетия спать.
И дело не в том, что я прочно увязла в болоте.
А в том, что я стала
К этому привыкать.....
У монастирських древніх стінах, Де напівтемрява століть- Горить лампада незгасима, Горить, допоки світ стоїть. Маленький вогник... Образ Спаса... Ці очі - добрі і сумні, Що заглядають прямо в душу, Як докір грішному мені. Вінок терновий... Краплі крові... І багряниця на плечах - Так на хресті розп'ялась Правда За світ, що тоне у гріхах. І часто так мені здається, Що я там теж колись стояв; І ці безгрішні чисті руки Сам до хреста я прибивав. Це Він за мене теж молився: "Прости! - Не знають, що творять." Земля здригнулась, згасло сонце... І тиша... Три хрести стоять... Я - грішний. Господи, помилуй! За все, за все мене прости! Молю Тебе: в моєму серці Лампаду віри не згаси.