Старість прагне кожен відмолить.
Молодість весну в саду стрічає,
Старість - осінь, ген вона бринить.
Ген за гаєм перша прохолода,
А за полем - стежечка руда.
Молодість - це темп, це шал, це врода.
Старість - це неспішная хода.
Мудра старість... Ні, вона бувала.
Скрізь була за довгий-довгий вік.
Молодість ще не усе пізнала,
Хоч сльоза котилася з повік.
Хоч в душі уже тоді гірчило,
Та минеться - вірилось тоді.
Раптом листя жовте полетіло,
Стало листя жовте на вербі.
Час промчав. До старості рукою,
Пару кроків. Це ж коли, коли...
Коси вже посипані "мукою",
А в душі вже бджоли загули.
А гріхи? Вони твої навіки.
Ти їх сповідай-не сповідай,
Та вже низькі береги і ріки
Хоч течуть, але вони не в рай.
Рай свій треба заслужити в Бога,
Вимолити в неба кращий світ.
Старість - це життя біля порога,
Молодість - це світлих мрій політ.
Г.Потопляк.
світлина з мережі.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев