Предыдущая публикация
Не нарікайте, сестри, на чужину
Ніхто нікого тут не полонив.
Італія-
Іспанія зустріли всіх гостинно
І карітас нужденних приютив.
Нова краіна,незнайома мова.
Земля втопає у рясних садах
І ніжна прохолода світанкова
Такаж приємна, як в наших краях.
Знайти роботу, то як на удачу,
Комусь повезло, а комусь і ні.
Але сеньорам щиро ми завдячні,
Що довіряють нам ще з перших днів.
Ми украінки працювати звикли.
Терпіти звикли, бо такий наш рід.
Бува ночами туга в сон проникне,
І плачемо, ридаємо навзрид.
А вранці поспішаємо до праці,
Минає день за днем, за роком рік,
Звикаємо, і мову знаєм краще
Та тільки смуток десь у глибині заліг.
Ми недаремно вік тут коротаєм,
На
Украіну допомогу рідним шлем.
Надія сонечком у серце заглядає,
Бо шлях у рідний край не за горами вже.
А всі осуди, завидки і плітки
Позстряхуємо з себе, як сміття,
І радимо, збирайтесь на зарібки.
І на чужині звідайте життя.
Чекаємо дружин всіх депутатів
У колектив свій радо іх приймем,
І своі , відра, своі швабри, як
Мандати, як естафету ім повіддаєм!!!!
Следующая публикация
Нет комментариев