не надійся і не сподівайся
від нікого чуда не чекай
і лише на себе покладайся
буде важко й гірко, і нехай
лиш тоді розправиш свої крила
і в блакить небесну полетиш,
як іти так далі вже несила
що було - в минулому залиш
твої болі і випробування
лиш твої, і більше нічиї
в кожного із нас свої зітхання
і своя дорога в цім житті
тож цей шлях, дарований нам Богом
треба гідно й совісно пройти
в кожного із нас своя дорога
кожен шлях веде нас до мети
Я так люблю тебе, мій дивний ліс,
Як позолотою листків ти одягнувся,
Як радість й щастя подихом приніс,
І кожним листячком мені всміхнувся.
Як звеселяє душу твоя позолота,
Це різнобарв`я фарб, мереживо листків,
Як звідусіль летять листки, немов у казці,
Як чути жалісне курликання птахів…
А листя закружляло вже у танці,
На землю впавши, нам зробило килимок,
Пройнявшись сріблом паморозі вранці,
А вечір з тіні зробить нам клубок.
Як дивовижно осінню у лісі!
Між верховіть дерев дивитися у небо,
Затамувавши подих в цілім світі,
Я знаю щастя більшого мені не треба.
А з неба вже спускаються сніжинки,
На мокре листя і пусті дерева,
І скоро побіліють всі стежинки
Накриє біла ковдра