Предыдущая публикация
Для нас,ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЄС,війна проти «мирного атома» не закінчилась.
Мій дідусь,приймав участь у Першій світовій війні 1914 року. Він, всю
війну пройшов,не зазнавши жодного поранення. Повернувшись додому,за короткий час ,зумів забути жахи тієї кровавої війни. Для нього війна закінчилась, і він все дальніше своє життя прожив повноцінним щасливим життям.
Мій батько,після звільнення м.Дунаєвець навесні 1944 року,був мобілізований на фронт під час Другої світової війни. За рік війни,він тричі був поранений , останнє надто тяжке . В травні 1945 року,він був комісованний із збройних сил. Пройшов короткий час,рани зажили і він повернувся до мирного життя. Війна для нього тоді закінчилась, і все дальніше своє життя він прожив повноцінним та щасливим життям.
Вірю ,що скоро і російсько – українська війна ( АТО ) закінчиться,і всі наші славні воїни захисники повернуться до своїх домівок ,до своїх батьків ,дружин та дітей. Для них теж ,з часом війна закінчиться і всі вони ,будуть жити повноцінним,щасливим життям.
На превеликий жаль,ось уже 31 рік , для нас ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЄС, триває війна проти «мирного атома». Серед нас немає жодного ліквідатора,який міг би похвалитись,що йому доля посміхнулась,і він вийшов із цієї війни, без жодного поранення.
На превеликий жаль,ми не можемо похвалитись,що наші поранення зажили,і ми повернулись до нормального ,повноцінного щасливого життя.
Різані рани,вогнепальні поранення , вони мають обмежанний вплив
на тіло , а все тіло залишається неушкодженим. Ці поранення,мають здатність заживати,хоч і залишають шрами на тілі, але це дає людині можливість повернутись до повноцінного ,нормального життя. Навіть ті тяжкі поранення,які приводять до ампутацій кінцівок,заживають і людина більше не страждає від ран,але терпить лихо від каліцтва.
Поранення,які зазнали ліквідатори вони значно відрізняються від вогнепальних поранень. Ці поранення зазнає усе тіло людини. Радіоактивні промені,проходять через кожну клітину людини. Вони пробивають клітини шкіри, мязів, кісток,крові,усіх органів. І ніщо не може зупинити ці поранення. Під дією цього опромінення міняється
кров людини,лімфа. Пошкоджені заложи виділяють не ту кількість гормонів,і не ту якість. Вчені встановили,що під дією радіації,змінюється навіть форма ДНК.
Ці проникаючі поранення не такі великі в розмірі,як вогнепальні,але вони своєю масштабністю завдають значно більшої шкоди. Так званий «мирний атом» ,він своїм впливом на людину,тими масштабними змінами в організмі ,позбавляє її нормального ,повноцінного життя. Різні люди по різному переносять такі атаки . Одні на протязі кількох років
мук і страждань помирають,а інші мучаться і страждають уже 31 рік. Всі люди бояться тривалих мук,це досить важкі страждання,коли весь час ти хворієш,і не бачиш кінця.
Ми ,ліквідатори ,хотіли би про все забути,і повернутись до нормального повноцінного життя. Ми бажаємо ,що б і для нас війна закінчилась. Але пройшли роки,а ми продовжуємо воювати.
Усугубляють наші страждання те, що ми не можемо дати своїм сімям те,що вони потребують. Замість допомоги ,ми тягар і для дружин і для дітей. По особливому вдячні нашим дружинам які терплять нас , проявляючи милосердя і любов до нас.
Додає значних страждань і влада, яка ігнорує ,не піклується ,не
допомагає потерпілим та ліквідаторам. Особливо болячи чути як наш Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» політики називають популістським . Так можуть говорити лише невігласи,бо цей Закон приймався в радянські часи в 1991 році,коли в Україні були ще відсутні «політичні партії».
Закон не тільки носить назву соціальну,він і по суті соціальний. В ньому передбачені всі потреби постраждалих людей. Він відповідає також і «Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» від 1963 року. Міжнародні Закони,національне законодавство повністю забезпечило ліквідаторам соціальний захист, але влада все це ігнорує,і не виконує в повній мірі всі ці Закони. Напевно немає жодної країни , де громадянин судяться із державою , захищаючи свої соціальні права,які
сама ж держава зобов’язана виконувати у першу чергу. Різними Постановами Уряд змінив усі статті соціального Закону,що забороняє робити Конституція України,тим самим зменшив розмір пенсії та інших соціальних виплат.
Сьогодні мінімальна пенсія шахтаря значно більша ніш пенсія ліквідатора аварії . Ліквідатору , Анатолію, який п’ять років бореться із злоякісною пухлиною,потративши десятки тисяч гривень на лікування, держава ,замість повного безкоштовного лікування, виділили одну тисячу гривень, а місцева влада 500 гривень. Все це говорить про те,що влада повність ігнорує тих, хто постраждав від ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС, хто захищав свій народ ,свою землю, і хто потребує сьогодні безкоштовного якісного медичного обстеження та лікування, яке гарантовано їм і Законом і Конституцією .
Попри все що відбувається ми, дякуємо Богові, що Він ще дарує нам життя! Дякуємо , Богові,за наших дружин,які не полишили нас, а несуть свого хреста. Дякуємо ,Богові, що дає нам надію на світло майбутнє.
Следующая публикация
Нет комментариев