Предыдущая публикация
ВОРОЖБИТСТВО - ГРІХ ВЕЛИКИЙ
Ворожбитство - гріх великий, кожен має знати,
І мені прийшло на думку про це розказати.
Жила сім'я у селі, жили-поживали,
Двоє дітей: син і дочка у них підростали.
Коли виріс син дорослим й прийшов час женити,
Своїй мамі - лихій жінці, не міг угодити.
Та така, а та сяка, а та не багата,
Та не вчена, та не гарна, в тої нема хати.
В хлопця гонору по вінця, так люди казали,
Й дали назву незабаром - "графом" його звали.
Оженився, взяв дівчину, та не по любові,
Бо подумав, що так треба, й зробив мамі волю.
Та не довго в сім'ї жив, згодом розійшовся,
Сам женився і для жінки чоловік знайшовся.
А другую свою жінку любив до нестями,
Та все, що би не зробив, не догодить мамі.
Вирішила вона собі сина розлучити,
Та й подалась швидко в гори, щоб там ворожити.
Молоді про це не знали, добре газдували,
По сусідству, біля рідних, хату будували.
Мама прийшла від ворожки й яйця розкладала -
Ворожбитство на голову, що мольфарка дала.
Ходить син сам не свій, яйця він знаходить.
І з сусідським дідусем бесіду заводить.
Сусід каже : "Ти це знай. З неба це не впало.
Я курив і добре бачив - твоя мама клала.
Хочеш вір, а хочеш - ні. Чисту правду кажу.
Матір свою зупинити, щиро тобі раджу."
Хоча перша жінка й добре в другім шлюбі жила,
Але також ворожінням йому відомстила.
Качки голову на стінку у хаті поклала,
" Пий горілочку, як воду", - при цьому сказала.
І почав він, як та качка, горілочку пити,
Почались в сім'ї незгоди, стало важко жити.
Сестра його виросла та й ся не віддала,
І це собі дуже тяжко до голови взяла.
Тії яйця - марнофляцтво* - жахлива картина,
Дочка з розуму зійшла і інсульт у сина.
Та на цьому стара мати так і не спинилась,
Бо з нечистим вона в симбрі** - в зговорі згодилась.
" Це та баба, що дріт пряде, - говорили люди,-
Куди піде, що не зробить - зло принесе всюди."
І фінал її життя теж не забарився,
Ворожбитством і гріхом на кінець накрився.
А це було усе так : піст зайшов Великий,
Син її все п'є і п'є, став уже безликий.
На цибрині у криниці там свічку знаходить,
Попалену з двох сторін він мамі приносить.
" Нащо ти там її взяв ?" - мати з печі каже...
Хто як жив, і що робив гріх на того ляже.
Незадовго три четвірки разом об'єднались,
В квітні, четвертого, у четвер цифри тії склались.
Темні сили диявола біду наробили:
Ворожбитство мамине успішно здійснили.
ПаралІч схопив в старої голову і ноги,
Як та свічка засукана*** з двох сторін, та й годі.
Впала біда і на матір, і на її діти,
Гріх великий ворожити, ніде правду діти.
На дев'ятий день по смерті прийшов знак злощасний,
Ні обіду, ні помани у п'ятницю Страсну.
Це не збіг, не випадковість це - пересторога:
Хто ворожить й марнофлячить - у пекло дорога.
Бо хотіла вище всіх життям керувати,
То за це і довелось сім'ї постраждати.
У житті і у природі - на все Божа воля,
І у кожного свій шлях і життєва доля.
На колінах повсякчасно Господа молити,
Свої гріхи й своїх рідних нам усі простити.
* марнофляцтво - ворожіння, наводити порчу
** симбра - зговір
*** засукана свічка - зачищена, щоб запалити
с. Нижні Станівці, Буковина. Ніна Яцько (Люлька)
Следующая публикация
Нет комментариев