Як же вас багато полетіло...
Ще таких безвусих, молодих...
У хатах батьківських звечоріло...
Вдарило, так боляче під дих.
Господи, чи хватить в тебе неба,
Щоб в раю усіх їх розселить?
Боже мій, не забирай не треба!
На землі дозволь їм ще пожить!
Хай вони потопчуть ряст ногами,
Хай народять дочок і синів,
В отчий дім живими йдуть, не снами...
Не ночами,ні, а серед днів!
Господи, на все є твоя воля,
Кожному із них ти шлях писав-
Комусь поле, а комусь пів поля...
Ти дозволив, щоб він ізорав.
Хтось зоре, засіє й заскородить,
Хтось лиш доторкнеться до землі,
В когось зійде і у осінь вродить,
А у когось згине на стеблі…
Лиш тобі відомі плани Божі,
Всі несем тобою даний хрест...
У всесвіті ми просто перехожі...
Кожному даєш свій Еверест.
Не залиш, Всевишній,нас, благаю!
Хай дозріє юність молода,
Дай засіять і діждать врожаю,
Дочекатись стиглого плода.
Після власних жнив нехай сивіють,
В шані йдуть до батьківських могил,
Своїх діток дбають і леліють...
Не рубай їм, Всемогутній, крил!!!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев