БОГДАН ТОМЕНЧУК
Мовчу...Молюся...Дихаю Різдвом...
Зоря, немов Господнє веретенце.
Скажіть мені, а як булО тим двом
Тоді у щойно знайденій стаєнці...
"Зігрітись від овечого тепла...
КомУ Різдво, тому й печальна втеча?
Бо вістка є, щоб звідси утекла -
Ти Цар світам чи ще один Предтеча?
Цього вартують скурвлені світи?
Ще поки, Сину, сядеш одесную,
Не знаю я...Можливо, знаєш Ти
Як тридцять третю вЕсну завесную...
Ти дух від Бога, та від мене - плоть...
Небесна мука за людські провини,
Тебе колише батько Твій - Господь,
Допоки закопаю пуповину...
Скажи мені, як Ти їй раду даш,
Отій, людській, а не оцій отарі,
Там, де безсилий буде й "Отче наш",
Так, як безсилі їхні Трії ЦАрі?
Болиш мене...Бо що