Ще місяць назад ми збирали кошти, щоб допомогти в лікуванні Ігорю Каньковському, своєму викладачу, науковцю, просто чудовій людині...
Хвороба виявилася сильнішою...
Вчора зупинилося серце Ігоря Євгеновича.
Пам'ятаю його завжди усміхненим та життєрадісним... Фотоаппарат залишив на своїх відбитках його посмішку... назавжди.
Коли навчалася у "воднику" він працював на кафедрі «Трактори і автомобілі». Але як з викладачем я познайомилася з ним пізніше. Спочатку був драмкружок та СТЕМ механіків. Ігор Євгенович був тоді їх керівником. Репетиції, виступи зі спектаклями ... за них можна віддати частину життя. Як було весело, який був позитив. Тоді у механіків була дуже сильна "художня самодіяльність"
Механіки! Всі хто вчився у Ігоря Євгеновича, всі хто пам'ятає студентський театр. Згадайте, як ми випрошували квиточки у студради аби подивитися механіків. Каньковському потрібна допомога. Не залишимо його один на один з хворобою.
Дуже потрібна допомога чудовій людині!!!
Професор Хмельницького національного університету Ігор Євгенович Каньковський потребує негайного дороговартісного лікування, яке вимірюється цифрою не з одним нулем. Звертаюся до всіх, кого навчав Ігор Євгенович у нашому «воднику» у 80-их роках. У ті часи він працював на кафедрі «Трактори і автомобілі», а увесь вільний від занять і наукової діяльності час віддав СТЕМу механічного факультету, добрим гумором якого захоплюва
Я СЕБЯ в этой бойне виню
И ищу у беды начало -
Я ведь знала про Грузию и про Чечню,
Знала всё! Но молчала…
А убийца с оскалом лисьим
Хохотал под кремлевскими звездами -
Как пахан себя вёл с Тбилиси
И как Гитлер пошел на Грозный.
Мир смотрел и сочувствовал тихо,
Обещая прижать к ногтю…
Это я виновата, трусиха…
Я себя в этой бойне виню.
Он примерил костюм властелина,
Спрятав свастику под звездой.
И бомбит мою Украину,
А весь мир закачал головой…
Где-то в Мюнхене жарят сосиски,
А в Париже - модный показ…
Люди! Вспомните про Тбилиси
И всмотритесь в горящий Донбасс!
В старой Вене - фонтаны и шопы,
Кофе, опера, милый фольклор…
Не боитесь, что скоро в Европе
Заполощется вдруг триколор?
Я в
Мне попались футбольные снимки –
Я смотрю, и реветь готова!
Харьковчане Сергей и Димка
И Володя с Антоном со Львова.
До чего ж подкачали нервы –
Это старые снимки солдат!
Это Киев футбольный и Евро!
Это было три года назад.
Обнимают ребята друг друга,
Колу пьют, раскрывая флаг.
С ними Рома из Петербурга.
Был за брата… теперь вот враг.
Над Донецком не слышно взрывов,
Лишь раскатом несется: «Гол!!!»
Угощают друг друга пивом,
Всех сроднил и собрал футбол.
Евро, флаги, девчонки, дети!
Газировка, Крещатик, закат!
…А сегодня погиб на рассвете
Из Херсона Сережка, фанат…
Разлетелся осколками мяч,
Все трибуны давно умолкли.
И кровавый кремлевский палач
Щерит рожу с фашисткой футболки!
Что ни ден
На всіх екранах країни і околиць - блок-бастер з ніжним присмаком млинців: "Як волонтери батальйону ДАР з козаками борщ варили". Дивіться і не кажіть, що не бачили!!!