Старесенька, іде по тій дорозі
Як завжди. Як недавно. Як давно.
Спинилася. Болять у неї нозі.
Було здоров’я – де тепер воно?
І знов іде. Зникає за деревами.
Світанок стежку снігом притрусив.
Куди ж ти йдеш? Я жду тебе! Даремно…
Горить ліхтар – ніхто не погасив…Моя бабуся! Старша моя мамо!
Хоч тінь, хоч слід, хоч образ свій залиш!
Якими я скажу тобі словами,
Що ти в мені повік не одболиш!!!
Земля без тебе ні стебла не вродить –
І молоді ума не добіжать!
Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,
І насіння у вузликах лежать!Ну – космос, ну – комп’ютер, нуклеїни –
А ті казки? Те слово? Ті сади?
І так по крихті, крихті Україна
Іде з тобою. Боже ж мій! Куди?Ну озирнись! Побудь іще хоч трішки!
Ще й час є в тебе! Пізно, але є ж!
Зверни до мене з білої доріжки.
Ось наш поріг – хіба не впізнаєш?Ти не приходиш. Кажуть, що ти вмерла.
Тоді був травень. А тепер зима.
Зайшла б – чи що… Хоч сльози мені втерла.
А то пішла й нема тебе, й нема…Старесенька, іде чиясь бабуся.
І навіть хтозна, як її ім’я.
А я дивлюся у вікно, дивлюся,
Щоб думати, що, може – то моя…
Ліна Костенко
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев