Коли вночі у дім, квартиру, хату Прийде Різдво, ялинка і вогні — Згадай, хоч на хвилинку, про солдата, Який в окопі мерзне на війні. Який своє Різдво зустріне в полі Під кулі свист і вітру коляду… Хай спогад твій йому тамує болі, Хай щира згадка піднімає дух, Бо в цьогорічнім році щастя й туга Змішались в датах, цифрах, іменах… Яке ж Різдво без батька, сина, друга… Які ж свята, коли іде війна. І в час, коли годинник цокне в тиші Й по вінця буде келих. Щастя… сміх… Не говори тостів хвалебно-пишних, А помолись за мертвих і живих…
Здравствуй папа! У нас война... Твои внуки защищают землю, на которой родились. Когда я закончила школу, ты меня не поздравил... Когда я получила диплом учителя, ты проигнорировал. Когда я пригласила на свадьбу - не приехал, не благословил. Когда у тебя родились внуки - не пожелал им здоровья и счастливого детства. Умерла моя мама - не вытер моих слез отцовской рукой. Папа! у тебя есть правнук, ты знаешь об этом, я просила тебя найти чтобы ты порадовался этому счастью маленькому. Когда в 14 году началась война - не спросил меня, где мы, как мы. Я с сыном пошла защищать Уераину. За это в 22 году мне взорвали дом, который 8 лет строил мой муж. Несколько раз обыскивали дом, меня забирали на до