Обстріли Ірпеня нагадали 92-річній Антоніні роки Другої світової. Чути, як у сусідній будинок прилітає бомба і той просто розсипається... Бачити на вулицях мертвих сусідів... Цього ніколи не мало статися більше, але жорстокість росіян вирішила інакше.
Дивіться повний випуск «Хронік незламності» на YouTube: https://youtu.be/pw3RKtnbAK8
Наталія поїхала від рідних дітей, аби врятувати три десятки підопічних із Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Вихователька разом із директором закладу облаштувала прихисток у підвалі центру, а потім – пережила найбільше потрясіння свого життя: рідні діти Наталії ледь не загинули Дивіться свіжий випуск «Хронік незламності» на YouTube: https://youtu.be/2kXtiOxs22Q#войнавукраине
Пані Надія до останнього сподівалася, що її донька і 12-річний онук з Ірпеня живі. Та за декілька днів побачила фото їхніх могил — із саморобними фанерними хрестами... Як пережити цей невимовний біль? Лише завдяки людям, які будуть поруч і допоможуть знову знайти сенс життя.
Світлина могили мами та сина в Ірпені облетіла весь світ. До останнього мама Марини, пані Надія, сподівалася, що її донька і 12-річний онук живі. Через чотири дні їй показали фото могили і надії зруйнувалися назавжди
«5 березня ми зідзвонилися з дочкою востаннє. Вона розплакалася і сказала: «Мам, тут таке робилося цілу ніч, якби я знала, то вже давно виїхала б». Марина зв’язалася з таксистом, їх мав забрати знайом