Як романтично пахне ковбаса
І помідори в банцi зашарiлись.
А в пляшечцi, так тихо як роса,
Горiлочка домашня причаїлась.
I сало нiжно зваблює тiльцем,
I хлiб наставив загорiлу спину…
Якщо ж ти млiєш, слухаючи це,
Чому ж тоді, не любиш Украiну?!
Я заварю тебе вечерний чай.
В него добавлю мяты и ванили,
Свою любовь, как будто невзначай,
Добавлю капельку. И звездной пыли.
Как сахар, я дыханье облаков
Тихонько легким сердцем размешаю.
Добавлю грусть ранимую без слов
И пару строк о том, что я скучаю…
Я в чай добавлю нежности своей
И сон, который мне когда-то снился,
Печальный отблеск тающих огней
И теплый свет, что радугой пролился.
Добавлю в чай любимой тишины,
Мелодию дождя минорной ночи
И шелковую ниточку луны.
Давай попьем вдвоем. Мне грустно очень…
(Людмила Антонюк, Хмельницкий)
ПЛАКАЛА КОЛИ ЧИТАЛА...
- Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син-герой.....Ви, що не бачите....
Ще цей хлопчина і он той...
- Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..йти...
з тих пір...коли сказав він мама.....
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...
так оберігала...
та все ж пішов....
за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :
"Сину, йди додому..бо там гинуть...."
А він: "Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я.
Дорогі друзі та гості моєї сторінки, сьогодні трагично загинув український культовий рок-музикант Кузьма Скрабін. Наша епоха потрошки відходить у небуття. Давайте згадаєм цю людину, пісні якої, впевнена, принесли радість у душі та домівки нашіх сучасників.