В 2002 році один із працівників Радомишльської Міліції, якось запропонував
мені роботу у відділку. Тоді, я молодий спеціаліст, чемно йому відмовив і
продовжував працювати на улюбленій роботі. Мені рідко приходилось жаліти за свій вибір, але сьогодні лейтенант Поліції,
який брав у мене пояснення мимоволі нагадав мені про цю подію. Ви не
зрозумієте, але я пошкодував, що тоді не погодився.
Я за період, коли став безробітним, сильно розчарувався в людях. Коли ти
потрібен, тебе поважають, коли ні, навіть не передзвонять, щоб запитати, чи все
у тебе гаразд. І тільки при зустрічі з колегами, посміхаєшся, і намагаєшся
глянути їм у очі, запитати, як справи,
чи гаразд удома, чи всі здорові. При ць