КОНВАЛІЇ...
Як дарунок тобі,сни конвалій цих ніжних,
Наче птахи думки мої знову кружляють,
А мелодія квітів чарівна ,дивовижна,
Як весняний заключний акорд, затихає.
Мабуть правда найвища у тому мовчанні,
Коли очі у очі , і світ у весняній красі...
Я прилину до тебе в думках на світанні...
Чуєш ,дзвонять конвалії в ніжній росі.
А між нами тривоги й дороги дальні,
Я чекаю на тебе.мов на зірку у небі...
Так конвалій душа кришталево печальна
Відлітає за вітром ,крізь розлуку,до тебе.
І немає від смутку, ні на мить, застороги,
Ти мовчиш,даленієш як стомлена мрія...
А конвалії в лісі цвітуть до знемоги,
І весна у їх снах,як і ти ,даленіє...
18.0
ЦВІТ НА СВІТАННІ...А груша цвіла....вже не було вузлуватих ,роками покручених віт,старих ран, що глибокими шрамами стан їй покрили....Був лиш цвіт,білий ніжний пречистий цвіт , і була ота груша,ніби лебідь,що не в змозі злетіти,до сонця простер білі крила....Так бентежно світилася у своїй невимовній красі,така горда й велична у дзінкому рожевім світанні.Краплі сонця іскрилися на пелюстках у духм"яній росі,і ніхто не знав того,що груша цвіла востаннє.....
МЕЛОДІЯ РОСИ...
Не обламай душі розквітлу гілку,
Нехай пісенним листом шелестить,
Послухай,як співають птахи дзвінко,
І вітер тихий щось піонам шепотить.
Виходь в дорогу завше на світанні,
Аби збагнуть мелодію роси.
Бо кожна мить є перша і остання...
Весна-причастя ніжної краси.
.....Я не вмію зривати квітки, наша мама їх так шанувала....І жасминові білі зірки у вікно ясно так заглядали....Все у нас на подвір"ї цвіло від весни і до падолисту,і дитинство в цвітінні пливло поміж айстрами та любистком....Я не люблю зривати квіток,наша мама їх так шанувала.....На світанку розквітнув бузок,- наче мама нас привітала....
КВІТУЄ БУЗОК....
Знов квітує бузок на подвір"ї,
Духм"яніє в казковій красі,
І сріблястих квіток сузір"я
Сяють ніжно в ранковій росі.
Так раптово цвіт скинули вишні
І погасли багаття тюльпанів...
Вже піоній бутони розкішні
П"ють духм"яну росу на світанні...
Юні птахи співають щасливо,
Теплі промені в листі іскряться...
А коротка весняна злива
Залишила веселку на щастя...
Знов квітує бузок...