Предыдущая публикация
Мамо, не плач.
Я повернусь весною.У шибку пташинкою вдарюсь твою.Прийду на світанні в садок із росою,А, може, дощем на поріг упаду.Голубко, не плач. Так судилося, ненько,Вже слово, матусю, не буде моїм.Прийду і попрошуся в сон твій тихенькоРозкажу, як мається в домі новім.Мені колискову ангел співаєI рана смертельна уже не болить.Ти знаєш, матусю, й тут сумно буваєДуша за тобою, рідненька, щемить.Мамочко, вибач за чорну хустинуЗа те, що віднині будеш сама.Тебе я люблю. I люблю УкраїнуВона, як і ти, була в мене одна.
Следующая публикация
Комментарии 2