Предыдущая публикация
Так, як колись, не буде вже ніколи.
Війна у душах трунком проросте.
Ще буде цвіт. Нектар. І перші бджоли
Лиш біль у серці довго не мине.
За кожен день кривавого свавілля,
За кожну ніч, згорьовану в вогні.
За звірський бал орди, і за насилля.
За теплий чай, десь там, на чужині
За сиві коси, за дівочі мрії
чорні хýстки сотень матерів.
За Затих хлоп'ят, що з неба світло сіють
За тих дітей, що втратили батьків.
Так, як колись, не буде вже ніколи
Переживем. Поборем. Підіймемо.
Наповним душі цвітом матіоли,
І хліб святий в землі своїй зберемо.
Галінська
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев