Коли здається виходу нема,

Пітьма вже остаточно сонечко закрила,
А рідна хата,мов тюрма,
Тривожна думка душу роз'ятрила...
Коли нема опори під ногами
І люд увесь не за тобою ,проти тебе!
Пропали друзі стрічаєшся лиш з ворогами,
То запитай не в когось , а у себе...
А що б я зміг зробити,руками чи словами
Аби змінити світ ?
Щоби життя убралось ніжними кольорами,
І в щасті прожити многа літ,
А мир запанував в моєму , твоєму домі, й поміж нами!
Не можна опускати рук
Ти їх маєш , а декому лиш сняться...
Страждання завдає душевних мук,
Та головне в бою- не здаться!!!