09.2016. Доброго Вам осіннього дня, дорогі наші. Шлемо вісточку з Бидгоща в різні куточки світу, для кожного, хто ще цікавиться нашею долею та здоров'ям. Прокидаємось і лягаємо з молитвою до Бога за наше та ваше здоров'я, зі словами подяки Господу і всім Вам, за наданий шанс на життя. Ми продовжуємо звикати до нормального життя: щодня ми ходимо на аналізи, які в нас більш менш в нормі окрім тромбоцитів, ми маємо проблему з їжею( вага Макса - 34,5 кг, худне на очах), ми приймаємо масу підтримуючих препаратів і намагаємось хоч трохи щось їсти. Та ми живемо і радіємо кожному прийдешньому дню. Звичайно ми ходимо до церкви, майже на кожну службу( Максим по стану самопочуття) вже маємо тут друзів і серед поляків, і серед українців, пізнаємо містечко Бидгощ з іншої , приємної сторони.Ми любимо Україну - ми там народились, ми полюбили Польщу - бо тут ми отримали шанс на життя, ми полюбили Іспанію - ця країна дала нам життєвоважливі клітинки!!!
У Максима вже з'являються прості, дитячі мрії( раніше в нього була тільки одна - вижити). Він давно мріяв про велосипед( ходити йому ще тяжко). Про цю мрію дізнались звичайно першими його друга мама і нова родина, які стали за цей період нам такими близькими, що я навіть боюсь вірити, що я не сплю, і такі люди ще в світі є. Так, це Зоряна, Гриць та їхні діти. Вчора ми отримали велосипед від Олежка, масу подарунків із Варшави від нашої дорогої родини Хома та Філіпчук. Дитина і хвилини не сумнівалась, і віддала брату Максу свій велосипед, золотий наш хлопчику, ми любимо тебе і дякуємо щиро тобі. Символічними для нас стали футболка та пусер з самої Іспаніі, вони стануть нашими оберегами. Я знаю, що ти Зоряна не любиш публічної похвали, та не можу мовчати і просто кланяюсь всій вашій родині доземно за ту відданість, за ту щирість почуттів, за щедрість, за добро, за життєву мудрість та науку, за сина, за те - що Ви з'явились у нашому житті. Приємним сюрпризом була передача з Рівного, яку люб'язно погодилась привезти наша нова коліжанка, пані Людмила, з різними смаколиками та подарунками, листами підтримки, браслетиком від київського хлопчика, який також хворіє,( ми молимось за нього) це дуже зворушливо. Дякуємо, дорога наша родино, ми ніби побували на рідній землі. Дякуємо усім за підтримку, за щирі слова, за молитву. Низький Вам уклін, чекаємо від вас листів та гарних новин. З повагою ваші Гаврилюки!
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 11