Друзі мої, знайомі та незнайомці, які стали нашій сім"ї рідними!
Пишу Вам з подякою за співпереживання і допомогу моєму єдиному самому найкращому синочку.
Величезне Вам дякую за кожне добре слово, кожну щиру молитву, кожну гривеньку, аби не Ви – не знаю, як би ми дожили б до сьогодні. Але наш шлях ще не закінчений – кожного дня, знову і знову мені доводиться вступати в боротьбу з хворобою за життя мого самого терпеливого сина, і попереду – основна, найтяжча битва. Прошу Вас : не відступіться від нас, не залиште в цю тяжку годину наодинці з бідою!
Ще так багато днів до кінця протоколу і так мало днів до нашого запланованого від"їзду на лікування до Угорщини… На жаль, сьогодні я розумію, що ситуація патова – грошей на лікування "там" катастрофічно не вистачає, а якщо ми не поїдемо…то все марно… битву буде програно…
Я щодня молюся за життя своєї кровинки і щодня згадую у своїх молитвах всіх Вас – лише дякуючи Вам, я щодня хай тут, на лікарняному ліжку, але можу бачити, як моє сонечко після сну розплющує очі, я чую, таке бажане "мама"… Але якщо Ви не почуєте мене…, якщо не допоможете… мого синочка, моєї надії і життя теж не стане…Для чого тоді життя мені…заради кого…?!
Чергова ніч, що минула, теж була не спокійна – знову дає свої наслідки послаблена слизова і Максиму дуже тяжко ходити в туалет… Я думала, що вже звикла до сліз Максима, але… Сьогодні він вперше мені сказав – "Мама, я більше не можу!"…Я ще й досі це чую, хоч і не хочу… Лише перед ранком Максим заснув, а я за ті декілька годин змогла багато про що подумати…Тільки б встигнути…
Розбудили Макса щоб взяти аналізи з пальчика і вєни. Вєни на руках в жахливому стані, дуже тромбуються, адже для лікування у 2011 році нам ставили ручні катетори. Картаю себе, що не запропонувала поставити підключичного катетора зараз, щоб не мучити Макса і зберегти вєни.
У Макса не має апетиту… До обіду ледве вмовила зі слізьми попити чаю і з"їсти хоч шматок хліба…
А потім я побачила наші аналізи і все зрозуміла : лейкоцити – 1, тромбоцити – 98.
Нарешті зробити комп’ютерну томографію – виявили Л/у в аортальному вікні розмірами 5*3 мм, але лікарі запевняють, що це "нічого страшного" – хочу проконсультуватися ще з іншими спеціалістами, адже наш стан бажає кращого…
За останній час не впізнаю своєї дитини – став дуже-дуже нервовий, йому все ненависне, замикається у собі, майже не говорить, але все частіше просить його просто обійняти…Коли я його обіймаю, мені так хочеться забрати весь його біль, всю його хворобу собі… Я так мрію побачити його усміхненим, таким же люблячим, таким моїм "дорослим чоловічком" … Я так втомилася терпіти його муки, ковтати сльози аби не виказати свій біль і жаль…
Я так хочу щоб він нарешті став здоровим!!! І розумію, що все впирається тільки в гроші…. Якби ж я могла, я б продала все, що маю аби тільки спасти свою кровинку…Але я вже нічого не маю, тільки свою материнську любов… Саме тому я мушу знову і знову взивати до Ваших сердець – без Вас нам не справитися… Я знову і знову не перестаю Вам дякувати і захоплюватися Вашою чуйністю та увагою. І вірю, що Ви не лишите нас на поталу хворобі…
Нехай кожна крапелька Вашої доброти, кожна копійка витрачена на порятунок моєї дитини повернеться Вам у стократному розмірі і ніколи у Ваше життя не приходить біль, хвороба і біда!
З повагою і вірою у Ваші чуйні серця,
мама хлопчика Максима, який дуже прагне жити і стати дорослим
групи допомоги:
ВК http://vk.com/maksMustLive ,
ФБ https://www.facebook.com/groups/maksMustLive/ ,
ОК http://ok.ru/group/52995084189871 Реквизити:
Карта ПриватБанк гривня 4731 2171 1416 1019 Гаврилюк Леся Миколаївна
Карта ПриватБанку долар 4731 2171 1244 4458 Гаврилюк Леся Миколаївна
Карта ПриватБанк євро 5168 7420 2262 5960 Гаврилюк Леся Миколаївна
Карта Ощадбанк 5161 4900 4613 4464 Гаврилюк Леся Миколаївна
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 6