Йому 88 років, і він показав майстер клас з принципової позиції.
Відібрали у нього, у сусіда документи, кажуть, ми вам видамо російські. А він взяв один наплічник та пішов з дому, на неокуповану територію України. І хтось в цьому не побачить аж такого геройства. Когось не вразить цей випадок. А мене вражають коментарі в телеграм каналах, де люди, які шукають виправдань штурму Тиси чи закордонних сервісних центрів, намагаються принизити вчинок старого одинокого чоловіка, що з-під окупації, в зоні бойових дій, змушений був покинути рідний дім заради позиції.
І знаєте, на принципах тримаються нації. А на перекотиполе тримається щось тимчасове та нестабільне. Дід крутий, бо впертий та здатен приймати рішення. Хоча його у 88 років не мобілізували би до російської армії, може й відчепилися б зрештою, бо що з нього взяти? Ви спробуйте в такому віці залишити те місце, де прожили все життя, тільки тому, що не бажаєте взяти російський паспорт. Таких меншість, і ця меншість мені неймовірно імпонує.
На такому контрасті, завдяки цим прикладам Україна й має змогу будувати собі репутацію країни з перспективами. Дід йшов всю ніч, чекаючи поки зменшаться обстріли, йшов в невідомість. Потисла би йому руку...
Всі наші - до нас. Найкращі, найнадійніші.
О.Кудренко
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 1