Бо ж надто висока ціна за науку…
І відповідь: стати дорослими. Як суспільство. Як нація. І зрозуміти значення слова відповідальність.
Якось соціологи провели опитування серед українців: яка в людей аналогія зі словом «відповідальність». Моєму подиву не було меж, коли з'ясувалося, що переважно це слово сприймається з негативним забарвленням і асоціюється воно з... вʼязницею. Мовляв, скоїв щось – відповідай.
Вислів «відповідальна політика» позитивних емоцій теж не викликав.
Але чому?
Можливо, тому що політика досі сприймається як шоу? Політики – це люди в ефірі ток-шоу, які розважають, змагаються в емоціях і словесних баталіях. Але не у звітах за свої дії і не в цифрах досягнень для країни.
Давні «актори політичної сцени» набридають, їх списують у тираж, постійно прагнучи нових облич і емоцій. Ні, я не маю нічого проти нових облич, лише до їх відбору: це все ж мали б бути люди з досягненнями, а не нові вправні шоумени.
Навіть зараз, під час війни, люди знають переважно блогерів і речників, а не реальних героїв з їхніми подвигами.
Тож час нам вже вивчити цей урок! Й оцінювати політиків за їхніми досягненнями і рівнем відповідальності. Тобто замість «набрид», аналізувати: виконав програму чи ні? На скільки відсотків? Які реальні здобутки для країни приніс?
Те саме й про кандидатів у політики. Справи! А не слова. Дивитися, що він встиг зробити суспільно важливого.
Звісно, що інформаційне суспільство диктує свої правила: знають тих, кого бачать і чують. А в умовах державної цензури бачать і чують тих, кого визначає влада. Інструментів обмеження в умовах війни вистачає.
Та навіть при дуже цензурованому інфополі, треба думати: правда чи фейк, навіть якщо він так захопливо розказаний «говорящими головами»; читати першоджерела; аналізувати; вчитися критично мислити і піддавати сумнівам навіть побачене. Бо в умовах штучного інтелекту ми скоро бачитимемо багато такого згенерованого ШІ, що здаватиметься правдою. Фото котиків – це одне, а резонансна заява політика – зовсім інше.
Зрештою, важливо з'ясувати, що для нас справді важливо. А не що дивимось і слухаємо бо «прикольно» і дає змогу втекти в якусь легку тему від жорсткої реальності.
Маємо зрозуміти, що не емоції мають керувати нашим життям і життям країни, а розум і право. Система закону і права.
Все інше – популізм. Популізм, що веде суспільство до катастрофи. Це не моя вигадка, а висновок, зроблений за результатами численних досліджень цього явища в таких країнах, як Венесуела, Куба тощо.
Протистояти популізму може саме відповідальна політика — коли політики відповідають за свої слова і обіцянки, коли вони підзвітні суспільству, а державні інститути виконують свої функції відповідно до закону та конституції.
Але запит на відповідальну і професійну політику формують виборці, тобто суспільство.
Тож, шановне суспільство, давайте вже засвоїмо цей важкий урок. Бо якщо не станемо дорослими, в умовах війни це може закінчитися катастрофою.
Попри нашу невтішну соціальну ситуацію — вірю в українців…
Вікторія Сюмар
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 1