🇺🇦🇺🇦🇺🇦‼️‼️‼️Порушені люди»: з якими наслідками епідемії ПТСР зіткнеться Україна?

Коли закінчуються військові дії, стрілянина завмирає, але для багатьох людей пекло тільки починається. У їхній свідомості він триватиме ще місяці, роки, а для когось десятиліття.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це не просто «нерви» та «погані сни», а тяжкий психічний розлад, що змінює особистість, мислення, поведінку і навіть структуру мозку.
Сьогодні ми стоїмо перед загрозою сплеску ПТСР в Україні, і ця хвиля вже піднімається.
🔵 За даними міжнародних метааналізів, від 10-30% ветеранів бойових дій розвивають ПТСР.
У країнах із високим рівнем насильства, соціальної нестабільності та відсутністю посттравматичної реабілітації ці цифри вищі. У після В'єтнаму діагностоване ПТСР було в кожного третього ветерана.
1️⃣ Повторне переживання травми
– нав'язливі спогади, флешбеки, нічні кошмари, відчуття начебто травма відбувається знову.
2️⃣ Уникнення
– Відхід від думок, почуттів, ситуацій, людей чи місць, пов'язаних із травмою.
3️⃣ Постійне почуття загрози (гіперзбудження)
- Підвищена настороженість, спалахи гніву, дратівливість, труднощі зі сном та концентрацією, «на взводі».
Симптоми ПТСР зберігаються не менше кількох тижнів і можуть виникнути протягом 6 місяців після впливу травматичної події (у деяких випадках пізніше) і викликати клінічно значущі порушення.
Чим зростання хвилі ПТСР загрожує суспільству?
🔵 Зростання домашнього насильства.
Жінки та діти можуть ставати мішенями некерованої злості, тривоги, люті, від якої страждає і сам постраждалий, який не зумів переробити власний внутрішній біль.
🔵Підвищення злочинності.
Вченими встановлено точний зв'язок між ПТСР та насильницькими злочинами.
🔵 Соціальна ізоляція та стигматизація.
Люди з ПТСР погано інтегруються у суспільство, здаються «агресивними», «неадекватними». Причина — незагоєна травма, яку ніхто не лікував.
🔵 Суїцидальний ризик.
Люди з ПТСР мають у 6–10 разів більший ризик самогубства, особливо чоловіки, які пережили бойові дії та залишилися без підтримки.
Сьогоднішні реалії показують, що державна медицина погано справляється з реабілітацією пацієнтів із ПТСР. Лікарями часто виставляється інший, неправильний діагноз. А якщо медик все ж таки розпізнає ПТСР, то, найімовірніше, лікування зведеться лише до часткового усунення гострих симптомів без залучення психотерапевта.
При цьому міжнародні рекомендації (APA, NICE) потребують мультидисциплінарного підходу: медикаментозне лікування (СІЗЗС, прегабалін, іноді антипсихотики), психотерапія (КПТ з експозицією, EMDR, схематерапія), реабілітація та підтримка сім'ї.
❗️ Якщо держава та суспільство не визнають проблему ПТСР як пріоритетну, найближчими роками на нас чекає невидима, але руйнівна епідемія: у сім'ях, школах, лікарнях, під'їздах. Це не абстрактні пацієнти – це наші сусіди, брати, чоловіки, діти.