Село Нагірна

Нагірна — село, центр сільської ради. Розташоване за 18 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Найближча автомагістраль Київ — Одеса, за 3 км від траси Жашків — Черкаси.
Станом на 1 січня 2006 р. по сільській раді проживають 1276 осіб, житлових домогосподарств — 525, з них — 310 газифіковано.
На території сільської ради функціонують три магазини, 2 фельдшерських пункти, відділення зв’язку, ощадна каса, сільський Будинок культури, сільська бібліотека, дошкільна дитяча установа “Пролісок” с. Нагірна, сільська рада.
До послуг населення — міні-пекарня, млин, олійня, крупорушка.
Село Нагірна до Жовтневої революції називалося Глинка. Причиною того є великі поклади рудої глини, яку з часом використали для розбудови сіл. Села Нагірна (Глинка) і Побійна відомі з кінця ХVI ст. Тоді це були розкидані хутори (участки), які налічували по кілька хат. Після Дрижипільської битви (1655 р.) села почали укрупнюватися, розбудовуватися по обидві сторони річки.
У 1995 р. на межі земель Нагірнянської та Тетерівської сільських рад встановлено пам’ятний знак як символ пам’яті про Дрижипільську битву.
Село Костянтинівка виникло значно пізніше – у ХVIII ст. як місце висилки непокірних кріпосних селян села Вороного. Першого непокірного кріпосного звали Костянтином, звідси і назва села.
До 1917 р. села належали до Красилівської волості Таращанського повіту Київської губернії. У 1918 р. в них утворені комітети незаможників. У 1919 р. створено комсомольську організацію. Першими комсомольцями були Гончарук Герасим Дементійович – перший секретар комсомольської організації; Юхимчук Григорій Костянтинович, Лабюк Матвій Савович, Бродацький Іван Іванович, Гончарук Григорій Максимович, Юхимчук Іван Іванович – генерал-майор.
У 1929 р. утворена перша партійна організація. Першими комуністами були Юхимчук Олекса Костянтинович – перший секретар партійної організації, Тернавський Григор Кузьмович, Щерецький Лазар Ониськович.
Перші колгоспи створені в 1929 р. Відразу було утворено 5 колгоспів, які пізніше об’єдналися у 2 колективних господарства:
“12-річчя Жовтня” у с. Нагірна (перший голова – Орлівський Давид) та імені Жданова в с. Побійна (перший голова – Юхимчук Григорій Костянтинович).
Колгоспи міцніли, розвивалися села, але настали страшні 1932-1933 роки. 119 жителів стали жертвами голодомору. На зміну голоду прийшов страшний 1937 рік – рік репресій. Протягом року було репресовано 57 односельців, 8 із них – учителі Нагірнянської та Побійнянської середніх неповних шкіл.
1937 рік ще й був роком слави для колгоспу “12-річчя Жовтня”. Ланкова Євдокія Єфремівна Левчук виростила цукрових буряків по 681 ц/га і була обрана делегатом ХIV Надзвичайного Всеукраїнського з’їзду рад, де вона зустрічалася із Генеральним секретарем Станіславом Косіором.
Прийшов страшний 1941 рік. У боях з німецько-фашистськими окупантами брало участь 600 односельців, 225 з яких полягли на полі бою. 150 жителів були насильно вивезені до Німеччини на примусові роботи.
На території сіл Нагірна і Побійна в січні-лютому 1944 р. відбулася Корсунь-Шевченківська битва. В боях за визволення сіл загинуло 758 воїнів. На знак пошани встанолено 5 пам’ятників, а в 1980 р. відкрито обеліск Слави в центрі села Нагірна.
З утворенням нової області 7 січня 1954 року села відійшли до Черкаської області.
У 1959 р. колгоспи об’єдналися в одне господарство – колгосп “Прогрес”. Господарство має 3300 гектарів орної землі, 25 гектарів водного дзеркала.
У 1958 р. механізатор Журавський Петро Овер’янович за ініціативою голови колгоспу О.М. Костюка, з активною допомогою наукових працівників Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків ВНІЦу М.В. Куцуруба, Шаповалова та головного агронома відділу сільського господарства А.І. Бовсуновського почав вирощувати цукровий буряк за новою технологією з мінімальними затратами ручної праці. А в 1965 р. П.О. Журавському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці за високі досягнення у вирощуванні цукрових буряків без затрат ручної праці.
Про те, що на цій землі проживає трудолюбивий народ, свідчать високі урядові нагороди:
орденом Леніна нагороджені:
Гнідаш Філімон Сергійович – ланковий механізованої ланки; Журавський Петро Овер’янович;
Притульський Артем Григорович – механізатор;
Степанюк Віктор Григорович – бригадир тракторної бригади № 2; Степанюк Григорій Іванович – голова колгоспу “Прогрес”; Чернявський Василь Онисійович – бригадир рільничої бригади;
Орденом Жовтневої революції нагороджені:
Журавський Петро Овер’янович;
Степанюк Віктор Григорович;
Ордена Трудового Червоного прапора удостоєні:
Волинець Володимир Олексійович – механізатор;
Гнідаш Андрій Сергійович – завідувач ремонтної майстерні;
Гнідаш Філімон Сергійович;
Журавель Пилип Іванович – завідувач автопарку;
Коваль Анатолій Іванович – механізатор;
Новосілецька Антоніна Артемівна – доярка;
Оберемок Марія Іванівна – ланкова рільничої бригади;
Онищук Микола Семенович – бригадир тракторної бригади;
Побережець Василь Власович – бригадир тракторної бригади; Притульський Артем Григорович – механізатор;
Притульська Олена Омелянівна – телятниця;
Степанюк Григорій Іванович – голова колгоспу;
Чернецька Ганна Петрівна – доярка;
Орденом “Знак Пошани” нагороджені:
Бухенська Марія Петрівна – доярка;
Гринюк Філімон Парфенович – механізатор;
Лісецький Ілля Прокопович – механізатор;
Мандибура Тарас Сидорович – ланковий механізованої ланки;
Мельник Степан Тимофійович – доставщик кормів на МТФ;
Новосілецька Антоніна Артемівна – доярка;
Проценко Андрій Наумович – головний агроном;
Степанюк Григорій Іванович – голова колгоспу;
Чернецький Микола Парфенович – тракторист;
Чернявський Василь Онисійович – бригадир рільничої бригади;
Орденом Дружби народів нагороджений Мандибура Тарас Сидорович;
Орденом Трудової слави III ступеня нагороджені:
Бондар Володимир Хомович – водій;
Зборовський Микола Михайлович – механізатор;
Левчук Надія Зіньківна – доярка;
Левчук Ростислав Лук’янович – механізатор.
Переймати досвід роботи колгоспу “Прогрес” с. Нагірна приїжджали делегації із Чехословаччини, Югославії, Польщі, Болгарії.
Разом з розбудовою господарства ведеться будівництво шкіл. У селі Нагірна методом народної будови в 1953-1954 рр. зведено школу, а в 1964 р. силами колгоспу “Прогрес” завершено будівництво типової восьмирічної школи на 320 учнівських місць у с. Побійна. В обох школах навчалося 500 учнів. Педагогічний колектив нараховував 38 вчителів, з них 15 вчителів з вищого освітою.
У 1985 р. добудовано приміщення до школив с. Побійна. У 2005 р. в школі навчалося 172 учні, педагогічний колектив нараховував 19 вчителів, з них 18 з вищою педагогічною освітою. Понад 40 років пропрацювали подружжя вчителів Войцехівського Василя Антоновича і Надії Захарівни та Бухенського Миколи Євменовича і Віри Порфирівни на освітянській ниві.
А до Жовтневої революції в селах Нагірна і Побійна працювали двокласні церковно-приходські школи, в яких навчалося 30 учнів.
Основним напрямом господарювання в колгоспі було рільництво та тваринництво. Протягом кількох десятиліть у господарстві одержують високі врожаї цукрових буряків, зернових культур, соняшнику. Велика заслуга в успіхах господарства належить її вмілим керівникам. Протягом 1966-1984 рр. господарство очолював Степанюк Григорій Іванович.
З 1984 р. по 1999 р. керував господарством Гончаров Михайло Іванович. За цей період при допомозі місцевого колгоспу для молодих сімей побудовано 67 цегляних житлових будинків, прокладено асфальтовані та шосейні дороги.
У 2003 р. населені пункти Нагірна та Побійна газифіковані, а в грудні 2004 р. завершено газифікацію приміщень Нагірнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
У листопаді 2004 р. з дна річки Бурти, що протікає через села Нагірна та Побійна, піднято американський середній танк Другої світової війни “Шерман”. Після реставрації танк виставлено в місті Київ в музеї Збройних Сил.
У селі Побійна народився Бараболя Петро Демидович – контр-адмірал, письменник.