НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ

АЛКОГОЛЬНИЙ АБСТИНЕНТНИЙ СИНДРОМ
Абстинентний синдром з’являється наступного дня після вживання алкоголю і проявляється не тільки вегетативними, але й вираженими психічними розладами.
Абстиненція виникає після кожного алкогольного ексцесу і розвивається через зниження концентрації етанолу в крові, що призводить до гіперреактивності збуджуючих (катехоламінових і глутаматних) систем організму, які регулюють транспорт іонів і метаболізм.
Першою ознакою його формування є відсутність відрази до алкоголю та нудоти наступного дня після пиятки. На першій стадії виникає симптомокомплекс вегетативних (стійка тахікардія, підвищення АТ, тремор , потяг до блювання, головний біль та ін.), неврологічних (вегетативні розлади, парестезії, гіперестезії зорового і слухового аналізаторів) та психологічних (асенізація, дратівливість, пізнавально- амнестичні порушення) розладів. У другій стадії маніфестують соматичні
захворювання (жирова дистрофія печінки з підвищенням активності трансаміназ, панкреатит, міокардіодистрофія). Соціальний ріст припиняється, відбувається зниження здатності індивіда адаптуватися до мінливих умов соціального середовища. У третій стадії алкоголізму відбувається падіння толерантності до алкоголю, подальше ускладнення абстинентного синдрому аж до слабоумства (алкогольна деградація особистості, Корсаковський синдром та ін.). Психічні компоненти абстиненції набувають параноїдні риси. Симптоми абстиненції досягають такого ступеня вираженості, що іноді бувають небезпечні для життя хворого. В окремих випадках на перший план можуть виходити
оборотні психоорганічні розлади: оглушення, запаморочення, атаксія, генералізований тремор, судомні напади ( алкогольна епілепсія), дизартрія, анізорефлексія. Соматичні розлади хронізується. Для другої та третьої стадії алкоголізму характерні алкогольні психози.
Існують різні систематики алкогольних психозів такі як затяжні та хронічні психози, а також психопатологічні синдроми: деліріозний, галлюцинаторний, параноїдний, маревний та ін. Особливістю гострих алкогольних психозів є своєрідний поліморфізм клінічних проявів, не характерний для інших екзогенно і ендогенно обумовлених станів.
Основні небезпеки і ускладнення:
1) гострий інтоксикаційний психоз, енцефалопатія Верніке, гостра пневмонія і інфільтрати легень, гіпертермія, внутрішня кровотеча, судомний синдром, черепно-мозкова травма, виражені водно-електролітні порушення, виражені порушення харчування у алкоголіка, самостійний прийом (або призначення) довготривалих депримуючих препаратів, прийом токсичних спиртів і розчинників;
2) раптова зупинка кровообігу (базова серцево-легенева реанімація);
3) серцевосудинний колапс (інфузійна терапія, вазопресори, глюкокортикоїди);
4) гостра дихальна недостатність (відновлення прохідності дихальних шляхів);
5) алкогольний делірій (інфузійна терапія, седатации);
6) ятрогенні ускладнення - гіпотензія, порушення ритму серця, депресіядихання, енцефалопатія Верніке, демиелинизация волокон мосту мозку, дегенерація мозочка.
При наданні невідкладної допомоги хворому з алкогольним синдромом абстинента особливу увагу звертають на:
1) динаміку АТ, частоту дихання;
2) температуру тіла (гіпотермії практично завжди супроводжує
гіпоглікемія, гіпертермії часто супроводжують інфекції або ускладнення у
відповідь на лікування нейролептиками);
3) свідомість (наявність порушень свідомості свідчить про важкому і вкрай важкому абстинентному синдромі, що вимагає негайної
госпіталізації хворого);
4) наявність ознак черепно-мозкової травми (поєднання спутаного свідомості і ознак черепно-мозкової травми практично завжди
супроводжується розвитком субдуральної гематоми);
5) запах від хворого (орієнтує у складі випитого, або говорить про наявність захворювання);
6) клінічні ознаки цирозу печінки (у таких випадках дози демпрімірующіх засобів знижують удвічі);
7) розмір щитовидної залози (тиреотоксикоз може імітувати важкий абстинентний синдром, при переохолодженні у осіб з нерозпізнаним гіпотиреозом швидко розвивається гипотиреоидная кома);
8) можливість вживання психотропних (та інших) препаратів і токсичних спиртів (невідомі рідини і препарати беруть для хіміко-токсикологічного дослідження).
Медичні процедури:
1. Інфузійна терапія:
- пункція чи катетеризація периферичних чицентральних вен;
- глюкоза - 400 мл 5% р-ну в/в;
- глюкоза - 400 мл 10% р-ну в/в;
- полііонні р-ни (дисоль, трисоль, хлосоль) - 250 мл в/в;
- гемодез, желатіноль - 400 мл в/в;
- натрію гідрокарбонат - 250-300 мл 4% р-ну в/в.
Загальний обсяг інфузійної терапії - зрозрахунку 20-30 мл / кг маси ТІла.
2. Седативна терапія:
- реланіум по 10 мг в 10 мл 40%розчину глюкози в/в повільно; повторне введення не раніше, ніж через 15 хв до седатации; після досягненні седативного ефекту підтримувати його повторним введенням препарату з інтервалом 3-4 год;
- пропазин по 2 мл 2,5% р-ну в/м, контроль за рівнем АТ.
3. «Метаболічна» терапія:
- тіамін до 100 мг ввести в/в у перші хвилини після постановки системи для в/в введення розчину;
- магнію сульфат - 5-10 мл 25% розчину в/в крапельно та 400 мл 5% розчину глюкози;
- унітіол з розрахунку I мл на 10 кг маси тіла в/в;
- аскорбінова кислота з розрахунку 0,3 мл на 10 кг маси тіла в/в;
- кальцію хлорид - по 10 мл 10% р-ну в/в повільно;
- панангін - по 10 мл в 400 мл 10% розчину глюкози в/в крапельно;
- солкосерил по 2 мл в 10 мл 5% розчину глюкози в/в;
- Токоферолу ацетат - по 2 мг / кг маси тіла в/м;
- Есенціале-форте - по 5 мл в/в.