Поначалу я ещё пыталась вести диалог с людьми, выражающими недоумение и возмущение Майданом. Потом поняла, что у каждого из нас – своя сложившаяся точка зрения, которую не поколебать. В диалоги больше не вступала, просто принялась с любопытством изучать альтернативную реальность, повторяя себе постоянно, что все мы имеем право на своё мнение, и каждую точку зрения надо уважать. Старалась вести себя крайне миролюбиво, и за всё это время отфрендила ровно одного человека – даже не за позицию (она там как раз не самая жёсткая), а за лицемерное и подлое поведение.
И вот знаете что. В эти дни мы все часто повторяем слово «ад». Так вот я вдруг поняла, что ад – это не то, что делает наша власть. И
МЕНІ НАСНИЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗУСТРІЛИСЬ...
Мені наснилось, що вони зустрілись
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
"За що тебе? " "За Україну, друже мій. "
"Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
"Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш
... Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
"А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Большевики готовилис
Немає "москалів" між нас, нема "бандерів," а є - знедолений вкраїнський люд.
І є сім'я - "міжгірських" ненажерів , захочуть -милують, а схочуть, то й уб'ють.
Брати зі Сходу, плачем разом з вами, коли в копальнях ваші діти мруть.
І серце розривається у мами, в моєї мами, як на шахтах дзвони б'ють.
А батько твій не може самокрутку від трепету в руках одразу запалить.
А мій в той час сльозу ховає хутко, біда не в нас. Та в нас також болить...
З Донецька - ти, а я живу у Львові, приїдь у гості, хлібом поділюсь.
Не страшно, що різниця є у слові, я іншого, мій братику, боюсь. Боюся тих, хто ділить нас з тобою: (а сам в той час витесує гроби).
Боюся тих, хто кличе нас до бою, мовляв, хай чубля