Це Львів... Проміняти усе на вигляд з вікна у Львові
Проміняти домівку на каву та часті дощі
Більш ніде не відчуєш такого тепла й любові,
Як у цьому містечку, де добре моїй душі.
Коли я був дуже малим (5-6 років), то думав, що мама мене зовсім не любить. Бо її ніколи не було вдома. Коли вона йшла - я ще спав, коли вона поверталася - я вже спав. Тож весь свій час я забивав іграшками та бавився у редактора - випускав журнал про інопланетян, малював від руки персонажів, карлякав тексти хвилястими лініями і таке інше. Одного разу наш товстолапий собака Топік (брат ласкаво кликав його "Ушльопік") пошматував мою улюблену іграшку - старого одноокого ведмедя Ярка. Я дуже сильно вередував з цього приводу, намагався його самостійно латати-клеїти. Але, як ви розумієте, майстер з мене був нулячий. Тому, якось доживши з цим горем до ночі, я ліг спати. А вранці, коли прокинувся, п