СКОРО ВЕСНА
Іще сніжком устелена земля
Хрумтить він під ногами наче гілля
Під білим кожушком, дріма рілля
І сонним видається все довкілля.
І ліс закутаний в туман , ще спить
Та вітерець розбурхує природу
То у берізок в гіллі пошумить
То вичавить з хмаринок сніжну воду.
То полечком тихенько пробіжить
Сховається у яр , знов вирветься на гору
Притихне там , лиш на коротку мить
Не спиться ж йому в над - весняну пору…
Під кригою біжить – дзюрчить вода
Руйнує всі зимові перепони
Підсніжник мов з під ковдри вигляда
Весна несміливо, нам дзвонить в дзвони
Яка прекрасна ця чудова мить !
Коли від сну, знов до життя, встає природа
Спонукує весна все жити , ЖИТЬ !
Хоч на дв