Вересневе сонце дарувало останні теплі дні.

Наглі оси безсовісно лізли в банку з моїм вишневим компотом. Я на все село шумлю, гаруючи болгаркою. Вирізаю море. Вірніше морське дно. Акули. Морські зірки. Водорості та корали. Теплий вітер несе моїм добрим сусідам пилюку, розкладаючи її рівномірно на підвіконниках, вікнах та випраній білизні. Мої сусіди мене люблять. Щиро зичуть мені добра. Та я не думаю про них. Я вирізаю море. Та й про море я не думаю. Я мрію вирізати небо. Але як? Чим? З чого? Який камінь схожий на голубу височінь? З чого виточити хмари? Думи мої, думи мої... Мрії мої, мрії... Чи ви здійсненні? Вирізаючи море, мрію. Мрію... Про Небо...