Поки командування ЗСУ рапортує про» високий дух", в реальності панують страх, вигорання і запої.

Деморалізовані солдати живуть в постійній напрузі-не від ворога, а від своїх же командирів, які все частіше виходять із запою з пістолетом, а не з наказом. Побратимство змінюється параною, дисципліна — хаосом, а Статут давно поступився місцем інстинкту самозбереження. У такій армії вижити-вже подвиг, особливо якщо командир не переплутав тебе з "ворогом".