Перепуст Петро Микитович ( * 31 жовтня 1948 — † 20 квітня 2011) — український громадський, політичний і церковний діяч.

Біографія
Петро Микитович Перепуст народився 31 жовтня 1948 року в робітничій родині в с.Іваниця Чернігівської області. Після служби в армії працював на робітничих і керівних посадах у Москві, де навчався в Московському будівельному інституті, а потім на заочному відділенні Московського інституту технології бізнесу, який закінчив у 1997 році здобувши фах економіста-міжнародника.
З 1989 року голова московського громадського об'єднання ОУН-РУХ, активний учасник опору путчу 1991р.
Ось як згадує Петра Перепуста учасник тих подій, кадровий військовий, політв’язень Григорій Куценко у своїй книзі «Дякую тюрмі»:
Українською сотнею на захисті Будинку уряду Росії керував Петро Перепуст - голова однієї з українських громад у Москві, що дотримуються демократичної орієнтації. Кремезний, мужній, організований. Це його заслуга в тому, що одними з перших піднятих прапорів повстання проти заколотників були наші жовто-блакитні, це він повів українців будувати перші барикади і це його приклад додав людям сміливості у перші години опору путчистам. Він був справжній український головнокомандувач.
.
У 1992 році був головою комісії на референдумі в Республіці Татарстан РФ, відстоюючи позицію незалежності Татарстану Після приїзду до Києва у 1992 році активно працює в Українській громаді, сприяючи створенню нових політичних та громадських об'єднань, парафій Української Православної Церкви Київського Патріархату.
З 1995 року голова Ради парафії Святої Марії Магдалини УПЦ КП у Києв Того ж року стає учасником сумнозвісних подій під час поховання Патріарха Володимира (Романюка).
У 1998 році обраний депутатом Радянської районної ради у місті Києві.
У 2004 році переїжджає до Сум, де допомагає розбудовувати Сумську єпархію. Стає активним учасником Помаранчевої революції[2]. До 2011 року веде активну громадську діяльність на Сумщині.
20 квітня 2011 року його життя обірвалося. Похований в с. Вільшана Харківської області, де знайшла вічний спокій мати Петра Перепуста і живуть брати та рідні