💉 Надія «Голка» — медикиня з 19-річним стажем у травматології, яка все життя рятувала людей у цивільних лікарнях.

У 2022 році вона зробила крок, що змінив усе: добровільно пішла до війська. Без повістки, без вмовлянь — просто відчувала, що її місце там, де потрібні руки, серце й досвід.
💬 «Вранці вийшла на роботу. Люди бігають: хтось у магазин, хтось до банкомату. А мені всередині так пусто стало… Була перерва між пацієнтами, попросила чоловіка підвезти до стоматології, поруч із якою був ТЦК. Сказала: “Постій тут, я на хвилинку” — і вийшла вже з направленням на службу».
Чоловік спершу був у шоці, але згодом теж пішов на фронт.
⚕ З перших днів «Голка» служить у медичному підрозділі, пройшла Бахмут і Куп’янськ. Евакуювала поранених, рятувала під обстрілами. Найважче, каже, — не завжди фізичні травми.
💬 «Забирали двох прикомандированих зовсім молодих хлопців. Вони стояли в ступорі: щойно на їхніх очах загинув командир. Вони були цілі, але розбиті всередині. Я забрала їх, щоб прийшли до тями».
☝️ Армія навчила її й того, чого раніше не торкалася.
💬 «Я ніколи мишку в руках не тримала. Купила ноутбук, хлопці навчили. Тепер можу навіть начмеда замінити».
👨‍👩‍👧‍👧 Найбільша підтримка для Надії — родина: чоловік, донька, двоє онуків. Старша, 14-річна внучка, розуміє, чим займається бабуся, і питає: чи страшно?
💬 «Кажу: страшно. Усім страшно. Але я тут, бо так треба».
Після фронту, зізнається, важко сприймати цивільне життя.
💬 «Йду вулицею і ловлю себе на тому, що ставлюся до цивільних упереджено. Важко перестати жити війною, коли щодня чекаєш новин з підрозділу».
Надія мріє лише про одне — якнайшвидшу Перемогу.
💬 «Хочу, щоб люди знову жили спокійно, будували, відновлювали. І щоб ніхто не ховався від свого обов’язку».
❤ Історія «Голки» про вибір, зроблений серцем. Крок, що змінив її життя та врятував не одне чуже.
104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь"
Регіональне управління Сил територіальної оборони "Захід"