Вода тече крізь кам'яні пороги.

Легенький вир закручує потік.
А я мочу у бистрій воді ноги
І не рахую років. Який вік?
Ще ж молода, ще лєнти у віночку.
Ще так багато листя на вербі.
Ще я нашила квіти на сорочку,
Ще посміхнулась перший раз тобі.
А та вода то бистра, то повільна.
А ті літа то поруч, то в мені.
Зима з морозом, просто божевільна.
Весна летить на бистрому коні.
І час галопом в літо, далі в осінь.
Шалений темп зриває на ходу
І золоті, вінчальні теплі роси,
І конюшину зовсім молоду.
А я на камені сиджу і ноги мию.
У мене руки - крила молоді.
Я з ними сотні літ не постарію.
І попливу по бистрій цій воді.
І все здолаю, все мені під силу.
В мені ще стільки ласки і снаги...
Ріка пливе, багато у ній виру.
Такі високі в неї береги...
✍️Галина Потопляк.