Синьооких ланів і рожевих півоній.
Намалюй синь небес, подаруй мені світ
Із пастельних пташок, із блакитних симфоній.
З чебрецю й бузини навари нам чаїв,
Щоб цвіли в них лани і блищали в них ріки.
Щоб гойдавсь очерет, щоб шуміли гаї.
Намалюй Божий рай, хай нам буде за ліки.
Щоб ні злої душі, щоб ні чорних тривог.
Щоб лиш мирна весна і ніяких баталій.
Поміж лип і беріз щоб прогулювавсь Бог
І ягнятка малі пили воду із балій.
Намалюй, бо життя таке чорне весь час.
Такі темні боки і анфаси у долі.
Знову холод, вітри, знову дощ біля нас
І червоні квітки знову квітнуть на полі.
То пролитая кров не дідів, а синів.
То багряна ріка й очерет не зелений.
Намалюй, хай цвітуть явори, ясени,
Хай берези цвітуть і замріяні клени.
Ми підемо в той гай, ми там будемо жить.
Поруч нас лиш метелики й зоряні птиці.
Ми з джерел золотих будем воду носить,
Брати силу з святої водиці.
І вся темінь мине, і вся сірість помре.
Яка світла у тебе палітра.
Намалюй мені сад, а у ньому мене,
А під вишнею крапелька літа.
Г.Потопляк.
світлина з мережі.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев