Як зайду у погріб я,

то й сама радію :
Ну й хазяйка я ще та -
все роблю, все вмію!
Насолила і закрила,
нема де й присісти!
А тепер от думаю:
як же це все з'їсти?!
Усе літо закривала,
потім щоб (весною)
Вивернути все на гній!
Валю, що з тобою?
Викидаєш з банок все
і душа страждає!
Хто науку цю проходив,
той відчуття знає!
Чи то жадібність моя,
чи людська натура,
Чи натура українська -
щось зробити «з дуру»...
І у всіх же закутках,
навіть під диваном!
Кожен рік одне і те ж,
та «по-барабану»!
Логіка залізна в мене -
нехай краще буде,
А то що ж про мене скажуть,
оті «добрі» люди !
Ніби ,я не господиня,
всього не надбала,
Та ( не дай же Бог) усім нам
буде чогось мало!
Чи у всіх така картина,
це вже я не знаю.
Та із року в рік, незмінно,
таку біду маю.
Але є у цьому плюси,
(й цього не забрати)
Буде що й не соромно
людям трохи дати.
Поділитись буде чим
і душа радіє!
Може й скаже хтось тоді:
Молодець, все вміє!