Побачив, як люди на своїх городах копають картоплю.

Думками повернувся в минуле і згадав приємні митті. Вони теж були...
Наша сім'я на городі. Перші мішки викопаної картоплі скоро будуть в підвалі (склепі).
Згодом по селу їдуть автомобілі з півдня країни, які привезли кавуни на обмін. Ми віддаємо їм картоплю і смакуємо соковитими рослинами з баштану. Радість неймовірна.
Адже це в місті можна було купити кавун, ще в травні місяці. В селі, ми чекали осені, щоб обміняти його.
Через деякий час в село приїжджають нові машини і привозили халву, оселедець, порошок, олію, соняшник, виноград, вино, порошок для прання...
Люди везуть свою картоплю і вимінюють її на вищезгадані ласощі. Грошей не потрібно, все вирішує товарний обмін.
Люди беруть на зимові свята закарпатське вино. Частина цього вина випивається біля клубу того ж вечора у молодій компанії.
Різного роду продукти, стають надбанням господинь, які радіють, що не потрібно витрачати свої кошти на томатну пасту чи макарони. Бараболя є, село гуляє.
Ідеш вечором по селі і чуєш, як повітря пахне насінням смаженого соняшника.
Ми в дома на вечір готували варену картоплю з оселедцем. Після чого, я з татом сідав біля телевізора з великою мискою насіння і вболівав за "Динамо" Київ чи збірну України по футболу.
Зараз ловлю себе на думці, що ми колись картоплю їли з хлібом, сметаною, кефіром, огірками, шкварками і не думали про холестерин, зайву вагу чи високий вміст калію. Були здорові і сильні.
З картоплі бабуся готувала смачні деруни, пиріжки. Ми смажили картоплю з часником і готували до неї салат з редискою, огірками. Ми пекли картоплю на вогні і насолоджувалися вечірнім багаттям.
На цьому приємні митті закінчуються. Наступного разу, я розкажу скільки колись проблем і клопотів приносило вирощування картоплі. Буде цікаво і повчально.
М.Ухман. #Ностальгія