Якось я йшла вулицею, а попереду мене йшли бабуся з онучкою, дівчинці було років десять.

Дитина захоплено розповідала про гарну ляльку однокласниці: у неї і різний одяг є, і ліжечко з меблями, і сумочки, і бантики, й інші дрібнички.
Наприкінці свого емоційного монологу дівчинка сумно додала:
— У мене такої ляльки ніколи не було й, мабуть, не буде…
У ту мить мені стало так шкода ту дівчинку, що я була готова підійти й повести її в найближчий магазин іграшок, щоб купити омріяну ляльку.
Але відповідь бабусі перевернула мій настрій…
— Та в тебе є значно більше, ніж у тієї Маші. Ти ж знаєш, її тато з ними не живе, давно має іншу родину — от і відкуповується дорогими подарунками. А мама залишає її з нянею, бо робота та особисте життя для неї важливіші. Правда ж? Ти ж сама це бачиш.
А згадай, хто тебе нещодавно втішав, коли ти прийшла додому засмучена? — Тато!
А хто зробив тобі найгарнішу зачіску на Новий рік? — мама.
А хто водив тебе влітку в похід, про який ти потім усім розповідала? — Дідусь.
А я? Я ж завжди готую те, що любить моя онучка. От зараз наліпимо твоїх улюблених пиріжків із капустою.
Хіба ж це все можна порівняти з якоюсь лялькою?
Бо ж щастя не в тому, щоб мати змогу купити щось дороге. Щастя — у тому, що ми вже маємо поруч. Просто ми часто цього не помічаємо.
Озирніться й ви: придивіться до свого життя. Що у вас є? Навіть якщо трапляються неприємності, труднощі чи бракує чогось, можливо, ви вже щаслива людина?..
З інтернету. #Щастя