Іноді ось так живеш-живеш своє доросле життя і потім раптом усією своєю суттю усвідомлюєш, що хочеш до мами.

Ні, не до своєї реальної мами, а до тієї великої, теплої, всеосяжної мами, якої, можливо, в тебе ніколи і не було.
Притулитися до неї і сказати, що в тебе немає більше сил...
І плакати в неї на плечі, і плакати, і плакати… І сидіти на ручках тихесенько.
Але потім, ти відкриваєш очі, дивишся навколо – і йдеш вирішувати свої дорослі проблеми у своєму дорослому життя.
Ну, а що ще залишається?
Аглая Датешидзе. #Мама