Предыдущая публикация
Вона невидна, та живе в мені.
Це наче подих, що не відпускає,
Моя любов — вітрила в далині.
Вона — як пісня в шелесті тополі,
Як перший промінь, що торкає день.
У серці сяє в вічнім світлі долі,
Де ти і я – мелодія пісень.
Кохання справжнє — мов світанок ясний,
Воно не згасне, навіть у пітьмі.
Ти — мій єдиний, ніжний, та коханий,
Моя молитва в тишині й теплі.
І навіть час не зможе роз'єднати,
Бо вітру тінь — це наша таїна.
Вона завжди уміє пригортати,
Там наша доля ясна і одна.❣️
( Л. Медина.)
Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев