Предыдущая публикация
МИТЬ-ВІЧНІСТЬ
Сп'янілі від духмяних пахощів тіла
У травах соковитих заблукали.
Яка ж над ними музика пливла!...
Як довго цю мелодію шукали!
В нічному небі зорі мерехтять,
Спускаються прямісінько в долоні.
Бажання лиш одне прошепотять
Оголені при місяці уповні.
І очі, як портали в душах їх,
Розчинені назустріч без вагання,
Не лише для миттєвості утіх,
А із надією на вічність і кохання.
❤️💫❤️


Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев