Їх розділяє відстань в кілометрах,

Їх розділяє туга у серцях,
Але вона чекає й вірить вперто,
Її покине цей панічний страх.
Їх розділяє час, і примха долі.
Їх розділяють злії язики.
Але вона по своїй власній волі
Дотягнеться до рідної руки.
Але вона не змучиться в чеканні,
Він у житті її такий важливий.
Вона йому зізнається в коханні
І заживуть у злагоді, щасливо.
Вона його вже не віддасть нікому,
Бо що належать їй - то іншим зась.
Вона йому повірила одному,
Вона його нікому не віддасть.
автор: Христина Сидор-Ровецька