І воздасться кожному по вірі його...

Побудь, мій Боже, отут, зі мною, у цьому полі, у розпал бою.
Серед руїни, посеред краху, не дай пізнати глибини страху.
Не дай упасти в зневіру й розпач і побратимам розбігтись врозтіч.
Коли в набоях сиріє порох, коли в обличчя сміється ворог,
побудь, мій Боже, отут, між нами, рукою батька, покровом мами,
сестри сльозою, брата плечима, чеканням милої, її очима.
Коли у серці моїм неспокій, і мара смерті, мов спалює в попіл,
побудь, мій Боже, отут, зі мною, посеред пекла страшного бою.
Коли душа волає від болю, закрий від лиха щитом Любові.
Побудь, мій Боже, незримо присутнім і силою сповни мене всемогутньою.
Вдягни мене в лати лицаря духу і зброю відпла́ти вклади мені в руку.
Врятуй від смерті й кулі ворожої, хай ангел-хранитель мене супроводжує.
Побудь, мій Боже, отут, зі мною і хай здійсниться Твоя лише Воля!
Любов Бурак