ДОБРОЇ, ТИХОЇ НОЧІ...

Баба Юстина співала нам колискові навіть тоді, коли ми усі мало не навчались в старших класах. Хоча ніде правди діти, був ще набагато молодший брат, на якого можна було спихнути колискування.
Баба наспівувала колискові чистячи горщики, вишиваючи рушники, тереблячи квасолю на борщ чи витрушуючи у миску головки маку на спасівські паляниці чи різдвяні завиванці. І ця суміш рідних слів, лагідної мелодії й бабиного грудного голосу робила диво: ми усі впадали у транс, як кролики перед удавом, і засинали там, де хто перечепився - на ліжку чи бамбетлі, а хто й на коцику на підлозі. Наші дихання сповільнювались, наші сердечка заспокоювались і незабаром пʼять носиків сопіли в одному ритмі.
Саме українські колискові закладали в нас той стержень, який не піддавався чужинським впливам і той корінь, який міцно тримав у світах і не давав упасти (чи пропасти)
Бабині колискові були тим чарівним еліксиром, який давав силу близькості, безпеки і всеохоплюючої любові (хоча ніде правди діти - бабині пироги, струцлі, завиванці, сухарі (тістечка присипані цукром), налисники чи картопляні тертюхи з не меншою енергетикою і переконливістю говорили нам про її любов).
До чого це я сьогодні?
Ага - співайте дітям колискові. Мами і тати, бабусі і дідусі. Саме ваші колискові закладатимуть у них любов до рідної мови, наших традицій і звичаїв. А разом з тим і любові до родинного вогнища.
Ось тут декілька відомих співаночок.
«Ой ходить сон коло вікон» є однією з найвідоміших українських колискових. Американський композитор Джордж Гершвін був настільки вражений нею, коли почув її 1935 року у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору, що це надихнуло його на написання арії «Summertime» для опери «Поргі і Бесс».
Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота — коло плота.
Питається сон дрімоти:
- А де будем ночувати?
— Де хатинка теплесенька,
Де дитина малесенька,
- Там ми будем ночувати,
Дитиночку колихати.
Ой на кота та воркота,
На дитину та й дрімота,
Котик буде воркотати,
Дитинонька буде спати.
Ой люлі, люлі
Налетіли гулі,
Налетіли гулі,
Та й сіли на люлі.
Стали думать і гадать,
Чим дитятко годувать:
Чи кашкою, чи медком,
Чи солодким молочком.
Колисочка не скрипить,
А дитинка спить, спить,
Колисочка люлі-люля,
А дитиночка заснула.
Вітер в пічці не гуде,
Бо дитинка спать буде,
Пташка в саду не співає,
Бо дитинка спать лягає...
Голубочка не воркує,
Бо дитиночка почує,
Голубочок не воркоче,
Бо дитинка спати хоче...
Котик спить на пічці,
А дитя — в колисці,
Пташка — в саду у кубельці,
А дитинка — на постельці.
Коник — в стайні на сінці,
А дитинка — в колисці,
Песик — в будці на мотузці,
А дитинка — на подушці.
Жабка спить біля водички,
Лисеня — біля лисички,
Кошенятко — біля киці,
А дитинка — біля циці.
Люлі, люлі, люлечки,
Налетіли гулечки,
Налетіли гулечки,
Та й сіли на люлечки...
Котику сіренький,
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик — воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитинку дрімота.
А-а-а-а! А-а-а-а!
Ой ну люлі, котку,
Не йди на колодку.
Не йди на колодку,
Бо заб’єш головку.
Та буде боліти,
Нічим завертіти.
Дитя буде спати,
Котик — воркотати.
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Спи ж ти, малесенький,
Пізній бо час.
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш
Що то печаль.
Хутко прийматимеш,
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
Тяжка годинонько!
Гірка хвилинонько!
Лихо не спить...
Леле, дитинонько!
Леле, дитинонько!
Жить — сльози лить.
Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,
З долею битися, —
Сон пропаде...
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти, малесенький,
Спи ж ти, малесенький,
Поки є час!
(Леся Українка)
Тихий сон
Тихий сон по горах ходить,
За рученьку нiчку водить.
I шумлять ліси все тихше,
Сон малих звiрят колише.
Не шуміть, ліси зелені,
Спати йдіть, вітри студені.
Най малята сплять здорові,
Най їм сняться сни чудові.
Аж на небі зазоріє,
Сонце їх малих зогріє.
I зогріє, й поцілує,
I світами помандрує.
(Осип Маковей)
Ольга Руда