” Могутнім може бути тільки народ, озброєний знаннями…”

Василь Каразін
10 лютого 1773 року народився Василь Каразін – засновник Харківського університету.
Каразін походив зі шляхетського роду. Його батько був військовослужбовцем у Російській імперії, а мати – дочкою козацького сотника. Він народився у селі Кручик Харківської області, де й зростав до десяти років. А за деякий час після смерті батька переїхав із матір’ю та братом до будинку вітчима Андрія Ковалевського у Пан-Іванівці. Нині це село Сковородинівка. Саме тут із 1790 до 1794 гостював у Ковалевського Григорій Сковорода. Тому юний Василь Каразін неодноразово спілкувався зі Сковородою, і той вплинув на хлопця.
Каразін однозначно був нетривіальною особистістю для своєї епохи. Він залишив військову службу, згодом переїхав до успадкованого маєтку в селі Кручик, де одружився з дівчиною-кріпачкою. Його мрією було виїхати за кордон, адже майбутній фундатор університету був переконаним прихильником європейських поглядів. Однак виїхати з Російської імперії було непросто – для цього був потрібний дозвіл самого імператора. Тож у 1798 році Каразін спробував просто втекти (невдало). Коли його спіймали і відправили донос імператору Павлу, Каразін зміг відправити відверте послання, яке випередило донос. У листі імператору він написав у тому числі таке: “Я вважав за краще позбавитися Вашого правління як надзвичайно жорстокого. Вільний спосіб мислення і жага науки були єдиною моєю провиною”. Як не дивно, замість того, щоб кинути нахабу до в’язниці, імператор Павло I призначив Каразіна на посаду в державній скарбниці. Після смерті Павла його син Олександр I спочатку наблизив до себе Каразіна. Той навіть запропонував свій проєкт розбудови імперії, а також започаткував Міністерство освіти. Результатом цього нетривалого зближення Каразіна до вищого керівництва держави стало й рішення про заснування університету в Харкові – невеликому на той час місті.
Однак “прихильність” імператора швидко пройшла. Каразін зі своєю прямотою та бурхливою діяльністю нажив собі впливових ворогів. Його відставили та відправили зі столиці. Він продовжував писати імператору листи та пропонувати проєкти, але вже не цікавив і навіть дратував главу держави. У 1820-1821 роках “порушника спокою” навіть ув’язнили до Шліссельбурзької фортеці. Після звільнення “підозрілий елемент” жив під наглядом поліції у своєму маєтку в Кручику і займався наукою. Відомо, що він зумів синтезувати штучний алмаз, а також винайшов дешевий спосіб виробництва селітри, нові барвники та високоякісний цемент, вирощував нові сорти зернових і придумав спосіб просушування плодів за допомогою водяної пари.
Каразін помер у 1842 році, коли у віці 69 років відправився відвідати сина, який служив на Чорноморському флоті. У дорозі захворів та помер у Миколаєві 16 листопада. Там його й поховали у каплиці на міському цвинтарі.