ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО.

"Всі народи завжди боронили й вічно боронитимуть своє існування, свободу та власність на землі, і навіть такі створіння, які плазують по землі, як звірі, худоба та птиця, боронять свої становища, свої гнізда та свої діти до останку сил. Поки в нас відбирали хліб і майно, ми мовчали. Поки нам завдавали болю тілесного, ми терпіли. Поки хилили шиї наші під ярмо панське, ми сподівалися виприснути. Та коли накладено кайдани на волю нашу, коли спробувано уярмити душу нашу, ми запалали гнівом і взялися за меч. Людина просто так не бунтує. Людина противиться насильству, неправді й гніту.", - Павло Загребельний (роман "Я, Богдан").
"Павло Загребельний з тих, які народжуються раз на століття.", - сказав про колегу Анатолій Дімаров.
"Але живі боряться! Ні голод, ні нещастя, ні сама смерть не об’єднують людей. Об’єднує їх боротьба. Тільки в ній порятунок для людини. Тільки в ній здобувається найголовніше - воля, свобода!", - Павло Загребельний.
3 лютого день пам'яті Павла Загребельного - одного з найвідоміших українських письменників, лавреата Шевченківської премії та багатьох інших премій і нагород, Героя України (1924-2009).
Все найцікавіше з життя Павло Загребельний записував у своєму щоденнику. Але прочитати його поки що не можемо. Це станеться через 20 років після смерті автора - у 2029 р. Таким було рішення його і дружини Елли.
Він народився на Полтавщині в бідній родині. Почав читати в чотири роки і до 1 класу подужав мало не половину всієї шкільної програми.
Він брав участь у Другій світовій війні, був поранений, два з половиною роки перебував у полоні, про який говорив:. "Там я бачив страшніше, ніж події 1933 року, хоч голод зачепив мене дуже сильно: я помирав, і всі наші сусіди вимерли. Голод - один урок життя, концтабір - наступний. Я побачив справжню ціну людині, побачив людську велич і людську ницість. Зрозумів - де суєта, а де справжні цінності. ".
"Коли я студентом читав поему Данте, його пекло здалося мені таким… несправжнім!", - написав Павло Загребельний.
Закінчив у 1951 р. Дніпропетровський університет, займався журналістською роботою. Друкуватися почав з 1949 року.
Павло Загребельний мав славу одного з найерудованіших письменників свого часу і ще за життя став класиком. Його книжки видавалися мільйонними накладами і користувалися неймовірним успіхом.
"Павло Загребельний завжди притягував до себе, як непрочитана цікава книга, в котрій так багато несподіваних поворотів і сенсаційної інформації.", - говорив Михайло Слабошпицький.
Він один з тих, чия творчість залишається актуальною завжди. Твори Павла Загребельного читали різні покоління, читатимуть і майбутні.
Він понад сорок років працював в українській прозі. Основний його жанр - це роман (створив їх близько 40), хоча в його доробку є і новели, і оповідання, і повісті.
Павло Загребельний очолював Спілку письменників України й був усунутий з посади колегами - за "націоналізм". Від середини вісімдесятих він оселився на дачі й зосередився на творчості. Він був надзвичайно працьовитим і працездатним навіть в старшому віці. "Він працював скажено. Не раз я поруч з ним працював в Ірпені, в Будинку творчості. Зайдеш до Павла: сидить, гострі коліна майже до підборіддя, друкарська машинка "Колібрі" - і шпарить, і шпарить, і шпарить. У нього була скажена пам’ять, він знав усі енциклопедії. Що його не спитаєш - усе знає.", - розповідав про Павла Загребельного Анатолій Дімаров.
"Письменник владі руки не подає. Це вона йому подає, коли має розум. Мій вік, усе моє життя, моє страждання дають мені право дистанціюватися і від влади, і від усього сущого.", - Павло Загребельний.
"А що таке старість? Може, її немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, а в інших - незаймані до високих літ.", - роздумував Павло Загребельний.