АНТОН ЧЕХОВ ТА УКРАЇНА.

165 років тому, 29 січня 1860 року, у багатодітній родині народився хлопчик. Дітей було всього шестеро, він був третім. Його батько, Павло, походив із села Вільховатка, неподалік відомих Кобеляків, що на Полтавщині. Був кріпаком, вчився в сільській школі, яко більшість українців, добре співав... 1841-го року дідусь хлопчика, Єгор, викупив свого сина Павла з кріпацької неволі. Той згодом став купцем, розбагатів, одружився з красунею Євгенією. Коли у них "знайшлася" третя дитинка, хлопчика охрестили Антоном. Антін завжди та всюди визнавав себе українцем, вперто це вказуючи у імперських переписах населення у графі "національність". А коли засів писати свою прецікаву автобіографію, то справедливо увіковічнив "українським" і місто народження: "Я народився в мальовничому українському місті Таганрозі..."
Восьмирічним, після двох років навчання у грецькій школі, здібний хлопчик вступив до Таганрозької гімназії, яка нині пишається його іменем та носить його ім‘я! Тут юнак отримав свій перший літературний псевдонім "Чехонте", яким "нагородив" парубка вчитель Федір Покровський. Чехов-гімназист "видавав" гумористичні журнали, писав гумористичні шкіци. Гімназійний період Чехова був важливим періодом дозрівання і його особистого формування.
Життя й творчість світової слави письменника були тісно пов'язані з Україною. Так, навесні 1887 він подорожував Юзівським краєм, у 1888—1889 двічі жив та творив під Сумами. У своїх неповторних, - «Степ", "Людина у футлярі", "Іменини",- він відобразив людей та природу України. Чехов високо цінував корифеїв українського театру — Миколу Садовського та Марію Заньковецьку. Ще за життя письменника його твори перекладені українською й друкувалися в газеті "Громадський голос", "Літературно-науковому віснику", видавались українською і збірки оповідань. Чехов з пієтетом читав в оригіналі твори Тараса Шевченка, видання яких у двох томах купив у Львові ще 1894 року. В знаному оповіданні Чехова "Наречена" відчутний мотив поезії Шевченка "Оженись на вольній волі, на козацькій долі", наявний класичний український архетип "шукання козацтва". Також в назві чехівської п'єси "Вишневий сад" має місце характерний для ментальності українців образ "вишневого садочку" яко райського батьківського гнізда, родинної традиції... А ось милий вигук Чехова з його споминів: "Я знайшов собі дачу і вчора відправив завдаток. Місто Суми, на річці Псьол , недалеко від Полтави. Я виняйняв флігель в маєтку; з трьох сторін оточений садом; близько став і річка. Буду все літо кружляти Україною..." Свою першу подорож, перебуваючи в Сумах, Чехов втілив у село Бакумівка, недалеко від Сорочинців. Тут прожив п'ять днів і звідси відвідав Хомутець, Сорочинці, Миргород, Веприк, Лебедин, Межиріч. Мрійливі думки осісти в Україні, придбавши хутір під Миргородом, не полишали Чехова. Втім, за нього тоді вимагали до оплати три тисячі "рублєй", що на той час було неможливо для "полтавського лікаря і літератора Антуана Шпоньки", як він іронічно себе називав...
Влітку 1904 року Чехов виїхав на курорт до Німеччини. Проте через раптове загострення хвороби письменник помер 15 липня 1904-го в Баденвейлері. Відійшов також по-козацьки.... За свідченням дружини Ольги: "...Вночі він прокинувся і вперше у житті сам попросив послати по лікаря. Потім наказав подати шампанського. Антон Павлович сів і якось урочисто, голосно сказав лікареві німецькою: „Ich sterbe“. Потім повторив для мене: „Я помираю“. Узяв келих, повернув до мене обличчя, посміхнувся своєю дивною посмішкою, сказав: „Давно я не пив шампанського…“ Випив усе до дна, тихо ліг на лівий бік і незабаром стих назавжди..."
Не стало класика світової літератури, великого прозаїка, драматурга. Його твори перекладені понад 100 мовами, його п'єси понад 100 літ ставляться в багатьох театрах світу. Всього за 25 років творчості Чехов створив понад 300 різноманітних творів, які стали окрасою світової літератури. Світла пам‘ять!